Breadcrumbs

Ви тут: Home Укр. література Ольжич Олег

Ольжич Олег

Олег Ольжич  Олег Ольжич, як і Олена Теліга, належить до “Празької школи” в українській поезії. Її створили в 20-х роках пред­ставники української інтелігенції, які з політичних мірку­вань емігрували з України до Чехословаччини. Центром еміграції стають Прага і Подєбради. Громадське, культурне, літературне життя українського осередку в Чехословаччині було активним: діяли видавництва, функціонували вузи, на сторінках журналів виступали письменники-емігранти й ав­тори з материкової України, традиційними були літератур­но-мистецькі вечори та зустрічі. У таких умовах виникає літе­ратурне явище, назване “Празькою школою", до якої нале­жали Є. Маланюк, Н. Лівицька-Холодна, О. Теліга, О. Лятуринська, Олег Ольжич.

Поетичний талант Олег Ольжич успадкував, очевидно, від батька — Олександра Олеся, але обрав власний шлях. Він увійшов в історію української літератури як людина і поет героїчного складу, незламний борець за волю свого народу. Його художній світ охоплює Україну в широкому діапазоні історичних подій — від X до XX століть, у координатах його художніх роздумів — складні перипетії та факти, через які вияскравлюється громадянська позиція поета:

... злі, непрохані гості

Проклали просторами хрест —

Де б’ються ворони за решт.

Лежить на тілі України

Її проклятіе, злодух.

І до сьогоднішньої днини

Несе їй чорную біду.

Лежить» упершися у перса,

Кінці, мов крила, розпростер —

І що творилося тут перше.

Те саме твориться тепер.

Звертаючись до історії, Олег Ольжич осмислює роль і місце України в майбутньому, мобілізує сучасників до боротьби за її відродження.

Як справедливо стверджує М. Ільницький, "ім'я Олег Ольжич — щось більше, ніж літературний псевдонім. Це радше одна з іпостасей щедро обдарованої природою особистості, що найповніше проявила себе у трьох галузях: літературі, науці, політичній діяльності, і відповідно кожна з цих іпоста­сей має своє ім’я: Ольжич, Кандиба, Кардаш”. Із цими словами перегукується думка літературознавця М. Неврлого: “Феномен Ольжича як людини, поета і вченого тільки в сукуп­ності, в тісному зв’язку життя і творчості з його трагічною смертю”.

Основні віхи життя і творчості Олега Ольжича

8 липня  1907 р. Олег Кандиба (Ольжич) народився в Житомирі,  в  сім’ї  відомого  українського  поета Олександра Олеся;

1923 р. від’їзд із матір’ю до батька в Берлін, а звідти у Чехословаччину;

1924—1929 рр. навчання  на  філософському  факультеті Карлового університету (Прага), паралельно — студії в Українському педагогічному інституті  імені  Михайла  Драгоманова  та Українському Вільному Університеті;

1928 р. перший літературний успіх — оповідання “Рудько” ;

1929 р. вступ до ОУН;

1937—1942 рр. керівник Культурної Реферантури ОУН; 

30-ті—40-ві роки активна наукова і викладацька робота, поєднана з напруженою політичною діяльністю; 

1936 р. перша поетична збірка “Рінь”;

1940 р. збірка “ Вежі”;

25 травня 1944 р. арешт у Львові;

9 червня 1944 р. смерть у  фашистському концентраційному таборі Заксенхаузен;

1946 р. посмертна збірка “Підзамчя” .