Breadcrumbs

Навсікая

Творчий доробок М. Зорова налічує близько 90 сонетів.Це ліричний різновид (жанр) і разом з тим строфа, яка має усталену, традиційну побудову: чотирнадцять рядків, поділених на два тривірші з перехресним або кільцевим римуванням. Пишеться сонет п’яти- або шестистопним ямбом. Ця класична форма впродовж віків зазнає певних видозмін, але непорушним залишається правило: кожна наступна строфа розвиває мотив вірша. Сонет дисциплінує думку, шліфує майстерність митця.

Сонети М. Зерова — унікальне явище в нашому письменстві. Цей жанр під його пером набуває філософської глибини, інтелектуальної напруги, довершеності.

Цілком за неокласичними приписами поет у сонеті “Навсікая” звертається до образів та мотивів гомерівської “Одіссеї”. Так, у шостій частині цього славнозвісного твору розповідається про зустріч Одіссея з Навсікаєю — царівною феаків, казкового щасливого народу, який не знає ні турбот, ні горя, н і смутку.

Початок вірша — це пафосне оспівування невловимо-загадкової краси жінки:

Феацький квіте, серце Навсікає,

Як промінь сонця на піску морськім!

Далі цей мотив поглиблюється: жіноча врода асоціюється з чистотою і незаплямованістю внутрішнього світу дитини. Тому-то Одіссей “сам не свій” , бо потрапив у полон Навсікаї:

Ясна, зцілюща, мов жива роса,

Рожевим сплеском Еллінського моря

Йому сміється радісна Краса.

Прославляючи красу як гармонійне начало світу , її здатність зживити “безмір мук і горя”, М. Зеров ще раз виявляє свої неокласичні погляди. Більше того, сонет розпочинається епіграфом а поезії М. Рильського, у якій згадується “ніжна Навсікая” як символ краси і гармонії.

[1, стр. 72]

 

Ніжна Навсикая, 
Струнка дочка Феацького царя

Феацький квіте, серце Навсикає, 
Як промінь злотний на піску морськім. 
Перед тобою — вбогий пілігрім 
І море пурпурове і безкрає.

Твій царський жест скликає бистру зграю 
Служниць, пойнятих острахом німим, 
І вроди й гідності струмистий німб 
Над чолом ніжним і дитячим сяє.

А Одиссей стоїть, і сам не свій, 
Під чарами стрільчастих брів і вій, 
Ладен забути безліч мук і горя.

Ясна й цілюща, мов жива роса, 
Рожевим сплеском Еллінського моря 
Йому сміється радісна краса