Навсікая
- Деталі
- Категорія: Зеров Микола
- Останнє оновлення: 11 листопада 2012
- Автор: Super User
Творчий доробок М. Зорова налічує близько 90 сонетів.Це ліричний різновид (жанр) і разом з тим строфа, яка має усталену, традиційну побудову: чотирнадцять рядків, поділених на два тривірші з перехресним або кільцевим римуванням. Пишеться сонет п’яти- або шестистопним ямбом. Ця класична форма впродовж віків зазнає певних видозмін, але непорушним залишається правило: кожна наступна строфа розвиває мотив вірша. Сонет дисциплінує думку, шліфує майстерність митця.
Сонети М. Зерова — унікальне явище в нашому письменстві. Цей жанр під його пером набуває філософської глибини, інтелектуальної напруги, довершеності.
Цілком за неокласичними приписами поет у сонеті “Навсікая” звертається до образів та мотивів гомерівської “Одіссеї”. Так, у шостій частині цього славнозвісного твору розповідається про зустріч Одіссея з Навсікаєю — царівною феаків, казкового щасливого народу, який не знає ні турбот, ні горя, н і смутку.
Початок вірша — це пафосне оспівування невловимо-загадкової краси жінки:
Феацький квіте, серце Навсікає,
Як промінь сонця на піску морськім!
Далі цей мотив поглиблюється: жіноча врода асоціюється з чистотою і незаплямованістю внутрішнього світу дитини. Тому-то Одіссей “сам не свій” , бо потрапив у полон Навсікаї:
Ясна, зцілюща, мов жива роса,
Рожевим сплеском Еллінського моря
Йому сміється радісна Краса.
Прославляючи красу як гармонійне начало світу , її здатність зживити “безмір мук і горя”, М. Зеров ще раз виявляє свої неокласичні погляди. Більше того, сонет розпочинається епіграфом а поезії М. Рильського, у якій згадується “ніжна Навсікая” як символ краси і гармонії.
[1, стр. 72]
Ніжна Навсикая,
Струнка дочка Феацького царя
Феацький квіте, серце Навсикає,
Як промінь злотний на піску морськім.
Перед тобою — вбогий пілігрім
І море пурпурове і безкрає.
Твій царський жест скликає бистру зграю
Служниць, пойнятих острахом німим,
І вроди й гідності струмистий німб
Над чолом ніжним і дитячим сяє.
А Одиссей стоїть, і сам не свій,
Під чарами стрільчастих брів і вій,
Ладен забути безліч мук і горя.
Ясна й цілюща, мов жива роса,
Рожевим сплеском Еллінського моря
Йому сміється радісна краса