У поезії “Самоозначення” М. Зеров іронічно зауважує:

Я знаю: ми — тугі бібліофаги»

І мудрість наша — шафа книжкова.

Ми надто різбимо — скупі слова.

Прихильники мистецтва рівноваги.

Грецьке слово “бібліофаги” означає в перекладі “книгоїди”, “книжкові поети”, тобто ті , які шукають теми, мотиви, образи в античній спадщині, у вершинних взірцях світової літератури. Такими були неокласики — М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй-Хмара, О. Бургардт. Класична спадщина близька їм зверненням до світу, відтвореного крізь призму культурних ремінісценцій, а також багатством мови і ритму.

Неокласична естетична позиція М. Зерова, я к і його побратимів по перу, полягала в необхідності засвоєння найвищих літературних здобутків людства я к передумови справжнього розквіту мистецтва, розуміння непроминущого значення уроків класики у зростанні художника слова. Так а позиція у 20—30-ті роки XX ст. була вкрай актуальна, адже в той час українську літературу заполонили твори-агітки, твори-плакати на злобу дня . М. Зеров писав власну історію душі, протиставляючи її сірості, провінційності, нігілізму в ставленні до традицій. Поет вважав українську словесність невід’ємною складовою європейської культури. Цю думку він постійно відстоював і в ліричних творах, і в численних перекладах, і в літературно-критичних статтях.

Основні віхи життя і творчості

26 квітня 1890 р. майбутній поет, перекладач, критик і літературознавець  народився  на  Полтавщині;

1903— 1908 рр. навчання у Першій Київській гімназії;

1908—1914 рр.  навчання на історико-філологічному факультеті Київського університету, активна участь у літературному і політичному житті; 

1916— 1920 рр. викладацька  та  редакторська  робота, літературно-критична і  поетична діяльність;

1920 р. вихід книг «Антологія римської поезії», “Нова українська поезія”; 

з  1923 р. працює  на  посаді  професора  української літератури Київського інституту народної освіти (так тоді називали університет); 

1924 р. збірка “Камена”;

1 листопада 1934  р. звільнення з  вузу; 

28 квітня  1935 р. арешт і заслання на Соловки; 

З  листопада  1937  р. розстріл поета.