Урок

Формат: txt

Завантажити

Магістральна тема творчості Б. Олійника — роздуми про сутність і місце людини в світі, про історичну пам’ять ї плин часу. Окреслені мотиви є провідними в поемі "Урок". Основа цього твору документальна: в роки Другої світової війни фашисти розстріляли у сербському містечку Крагуєвац сім тисяч жителів, серед них — триста учнів гімназії, яких вели на страту покласно, на чолі з учителями. Цей конкретний трагічний факт стає приводом для широких мистецьких уза­гальнень Б. Олійника.

Сюжет поеми розвивається двома лініями. Автор звертаєть­ся до буденної ситуації: зі школи повертається підліток, пор­трет і поведінки якого характеризують його як одного з пред­ставників сучасної молоді, з її настроями нігілізму, скепсису, заперечення авторитетів («чуб на плечі», «джинси, списані з кіно», «гучно полетів портфель під стіл»). Цей юний вихор не увійшов, а увірвався до кімнати і зразу викликав зливу заува­жень з боку батька: прибери портфель, не свисти, розкажи про оцінки. Діалог батька і сина набуває рис полемічної загостре­ності, бо від конкретики шкільних предметів розмова перехо­дить до узагальнень, зокрема, хлопчина заявляє, що не бачить необхідності вивчати таку дисципліну, як історія:

…Що вона мені дає?

Ну, було щось. Ну, минуло.

А життя ж іде вперед

От розсудимо тверезо: раз було, то вже нема?

А коли нема,

що з того; сталося воно чи ні?

Зараз, тату, космос кличе.

Там проблем у мене тьма.

Ну, яке ракеті діло, що було в старовині?!

Чи були троянські війни, чи тих воєн не було б.

Все одно злетить ракета, бо в моїх руках ключі.

Батько доводить помилковість подібних тверджень, вико­ристовуючи емоційні, вражаючі аргументи. Етичний урок (розмова батька з «джинсовим» сином, непорозуміння між якими здеклароване самим юнаком: «Я уже давно дорос­лий. Ти проґавив десь мене») переростає в урок історичної пам'яті. Цікаво, що і «воєнний» матеріал осмислюється по­етом у формі того ж уроку, який дає директор гімназії дітям, добровільно приєднуючись до них на порозі смерті:

«Хлоп'ята! Лишилось нам кілька хвилин.

З усіх нам уроків я вибрав один.

Хай править нам цвинтар однині за клас:

Історія, діти, сьогодні у нас.

Оцінка єдина — для мене й для вас.

Її об’єктивно нам виставить час.

Тож перше: під оком холодним війни уже ви не діти. Затямте, сини!

Уже ви не просто родинний оплот, а воїни, хлопці. За вами — народ».

Фашистський майор Кеніг, під орудою якого розстрілю­ють безневинних жертв, має своє розуміння історії. Він пере­конаний, що істина і правота за ним, це правота кулі, зведено­го курка, тобто сили, агресії, жорстокості. Німецький офіцер як ідеолог людиноненависницького гітлеризму безжально вбиває дітей тому, що вважає їх майбутнім людства. Він цинічно знищує майбутнє народу, його цвіт, з люттю називаючи старого учителя, давноминулим часом, який нікому і нічим не загрожує. Зло, втілене в образі Кеніга, має своє ім'я, а добро безіменне (безіменним є сербський учитель, директор гімназії), і в цьому виявляється найвища мудрість життя, адже у поєдинку двох світоглядних наста­нов — гуманістичної та антигуманної — виграє моральна висота справжнього педагога, який до останнього подиху за­лишається з дітьми, своїми вихованцями, бо так підказувала йому совість.

Такий урок історії, урок людяності зачіпає за живе сучас­ного школяра. Він осягає зв’язок часів і поколінь, означаючи свої стосунки з батьком метафорично як "дерева і деревця". Мотив уроку — в широкому розумінні слона — у фіналі пое­ми набуває несподіваного повороту: вже син сповідується перед батьком, просить у нього більше самостійності, а менше опіки:

Дай мені самому з болем упізнати болю зміст.

Ти не бійсь мене впустити у всесвітньо вічний круг.

Хай ударить в крила вітер. Хай мороз мене січе.

Хай відчую, як у жилах кров твоя в мені тече.

Не спіши мене од бурі затулять своїм плечем:

Маю ж я колись майбутнє взяти на своє плече.

Таким є зовнішній, подієвий ланцюг поеми. Внутрішній же сюжет базується на таких поняттях, як сьогодні, вчора, завтра, спіраль («зміїна мудрість кола», «вічності круг»), ос­мислення яких надає твору філософічності. «Урок» можна назвати поемою, використовуючи слова автора, про «закон збереження матерії і пам’яті». Напруги почуттів у творі досяга­ється і збігом дат (день народження героя поеми — батька — це день трагедії Крагуєваца), і згадкою про подібні злочини в намібійському селі Капріні, білоруській Хатині, полтавській Обухівці, в’єтнамському Сонгмі. Розкривають авторський задум ремінісценції з Е. По, Гете, який веде уявний діалог-пересторогу з Шіллером, а також складна часово-просторова структура твору. За допомогою цих художніх засобів Б. Олійник досліджує категорію пам’яті, її величезний виховний потенціал.

[1]

• < Попередня