В неділю рано зілля копала
- Деталі
- Категорія: Кобилянська Ольга
- Останнє оновлення: 11 лютого 2013
Формат: txt
Сильний романтичний колорит накинула Кобилянська на повість «У неділю рано зілля копала». Побудувала її на відомому мотиві народної пісні: «Ой, не ходи, Грицю, та на вечерниці». Силу власної творчої інвенції виявила в цій повісті, просліджуючи Грицеву вдачу та його зраду. Дії перенесла в давніші часи, в гірську околицю. «В ногах одної гори, названої «Чабаниця», до якої й тулилося гірське село, бігла гучна ріка. Шумна й прудка, гонила розпінена через велике неповоротне каміння. Ріка та окружає Чабаницю, неначе б хотіла ЇЇ обійняти. Немов ідо тієї ріки сходили з самого верха «Чабаниці» смереки густими рядами, одні по других. Низько в долині вже над самою рікою опинилися вони. Стояли тут з розширеними зеленими крилами та шпилями, зверненими догори й шуміли... Не як у долині здичіла ріка, голосним плескотом, але відмінно й на свій лад.
Спокійно й тужливо, хвилюючись і крилато, заколисовувало щось у повітрі до сну, заливаючись при тім смутком. Рівно й обережно, тут тихо, там шепотом, а все в один голос, все шум і шум...“. У тому гірському селі — оповідає письменниця — спиняються цигани. У таборі рух, бо жінка ватажка Раду, молода Мавра, стала матір'ю білого сина. Раду задумує вбити Мавру, але її батько Андронаті рятує її, потайки несе недужу під гору Чабаницю. Її хлопця підкидає багачеві Дончукові у третьому селі. Мавру находить і забирає до себе багачка Дубиха, в якої вона піклується її донькою — Тетяною. Але циганська вдача велить Маврі жити по-своєму. Вона кидає хату Дубихи й оселюється в самітній колибі. Збирає по горах зілля й ворожить, не знаючи довший час нічого про свого сина. До неї заходить красуня Тетяна. Раз зустрічає Тетяна на лісній стежці сина Маври, Гриця Дончука. Гриць захоплюється вродою Тетяни, хоч кохає синьооку Настку. Тут і причина нещастя. Дізнавшись, що Гриць посватав Настку, горда мрійлива Тетяна добуває чародійного зілля й дає випити Грицеві. Гриць умирає. Тетяна божеволіє.
Романтичне забарвлення надають цій повісті поетичні постаті Тетяни, Маври, циганів, малюнки циганського табору й циганського життя, сильні конфлікти з причини глибоких почувань, ворожби, чари, таємні голоси передчуття й фантастична гірська декорація, при якій відбувається акція. Складну вдачу Гриця, що водночас захоплюється двома дівчатами, Кобилянська намагається вияснити його походженням: змішанням у його крові двох відмінних рас.
[5]