Наталка-Полтавка

Завантажити

П’єса «Наталка Полтавка» (1819)

«Наталка Полтавка» є доказом, що Котляревський із теплою прихильністю і зрозумінням народної душі відносився до побуту українського селянства.

У постаті Наталки дав він правдивий образ української дівчини, розумної, працьовитої, з глибокими почуваннями, з високою життєвою етикою. Дії оживив народними піснями і сценами, повними природнього гумору. Деколи постаті діють під впливом сильніших почувань, віддзеркалюючи питому рису української нації.«Наталка Полтавка» в поставленні завжди робить на глядачів враження м’якістю і ніжністю малюнка, красою слова, чаром народних пісень, які в музичному оформленні Миколи Лисенка овівають «Полтавку» свіжим чаром молодості

Літературний рід: драма.

Жанр: соціально-побутова драма (за визначенням автора — малоро­сійська опера).

Тема: зображення життя й побуту українських селян на початку XIX ст.; вірність у коханні людей з народу.

Головна ідея: оспівування духовної величі людини з народу.

Дійові особи: стара вдова Горпина Терпилиха, її дочка Наталка; дале­кий родич Терпилихи Микола, коханий Наталки Петро; возний Тетер- ваковський, виборний Макогоненко. 

Сюжет:

І  дія. Возний освідчується Наталці в коханні, вона йому відмов­ляє — возний просить виборного допомогти йому в «сердечному ділі» — Терпилиха докоряє Наталці за те, що вона відмовляє всім женихам — Наталка обіцяє дати згоду на одруження першому-ліпшому хлопцеві, який прийде її сватати, знаючи, що женихи,«яким вона відмовила, і воз­ний уже не прийдуть свататися — Наталка помилилася: у цей же вечір виборний прийшов до Терпилихи, щоб допомогти в «сердечному ділі» возному — виборний умовляє Наталку послухати матір, яка мріє, щоб її донька жила в достатку.

II дія. Микола й Петро відразу ж після знайомства заприятелюва­ли — з хати Терпилихи виходять після сватання возний і виборний — від Миколи Петро дізнається, що возний засватав його кохану — Мико­ла вирішує допомогти Петрові, іде до Наталки й розповідає їй про по­вернення Петра — Терпилиха дуже засмучується — Петро віддає зароб­лені гроші Наталці, щоб їй ніколи не дорікнув возний — приголомше­ний вчинком хлопця, возний бере за руки Наталку та її коханого й про­сить Терпилиху благословити їх.

Про твір «Наталка Полтавка»: за свідченням сучасників Котляревського, письменник застосував для сюжету п’єси правдивий факт, який мав місце в ті часи. Саме правдивим зображенням життя українського селянства, побуту народу, стремлінь і настроїв героїв, широким вживанням фольклору, сатиричним і гумористичним забарвленням сцен «Наталка Полтавка» приваблива й вічна.

За жанром «Наталка Полтавка» — соціально-побутова драма, гли­боко національна характерами й естетичною формою. Іван Котлярев­ський визначає жанр як «опера малоросійська у двох діях», що передба­чає чимало музики та пісень. До пісень одразу була написана музика. Усьо­го в тексті двадцять дві пісні (занумеровано 19) — арії, дуети, тріо, хор — як фольклорного походження («Віють вітри, віють буйні», «У сусіда ха­та біла»), так і літературного («Всякому городу — нрав і права», «Сонце низенько»).

Музику до «Наталки Полтавки» написало багато композиторів. На жаль, ім’я першого композитора невідоме. У 1890 р. М. Лисенко поклав твір на музику, і його опера «Наталка Полтавка» стала шедевром світо­вого мистецтва, класичним зразком українського оперного репертуару, яка й тепер не сходить зі сцени українських професійних театрів і є їх­ньою візитівкою. Цікаво, що І. Котляревський написав авторські комен­тарі й примітки російською мовою. Герої його розмовляють українською, винятком є возний, який говорить суржиком.

Композиція твору проста, події розгортаються плавно, природно, без зайвих сцен і картин. Це стало одним із чинників тріумфу п’єси на світовій сцені, розуміння її змісту не лише українцями.

Новаторство п’єси «Наталка Полтавка» полягає в тому, що Котля­ревський головну героїню — дівчину-красуню Наталку — взяв із наро­ду й відобразив її як ідеал молодої українки, фактично позбавленої недоліків. Наталка Полтавка виступає як уособлення найкращих рис української жінки, що відстоює людську гідність, бореться за своє щастя.

У п'єсі «Наталка Полтавка» письменник використовував набагато більше елементів реалізму, ніж в «Енеїді». Відмовившись від комічно-бурлескних образів, він створив типові народні характери, показав кращі моральні якості народу, висловив погляди простих людей на сімейну та суспільне життя. В образі своєї героїні Котляревський втілив всі кращі риси жінки-українки. Наталка стала своєрідним ідеалом національного характеру, в ній гармонійно поєднується зовнішня краса і багатий духовний світ. Ця п'єса вже близько ста вісімдесяти років живе на сцені, а її головна героїня продовжує дивувати своїм розумом, величчю почуттів і тонким відчуттям краси.

Інші персонажі п'єси теж дуже колоритні і дивно правдиві. А гумор і сатира дотепного письменника досі є зразком, гідним наслідування.

• < Попередня