Любіть Україну

Формат: txt

Завантажити

 

За жанром вірш «Любіть Україну!» — соціально-політична лірика, вірш-заповіт поета своїм сучасникам і нащадкам. За цей твір В. Сосюра був підданий разючій критиці, звинувачений у «буржуазному націоналізмі», хоч, як данину партійним вимогам, у вірші згадано і «братні народи», і «пурпурові хмари». Тільки останнім часом цей твір оцінений по-справжньому, хоч правду слід часом читати «поміж рядками».

Тема вірша — усвідомлення поняття «Україна» для кожного українця. В. Сосюра підкреслює, що любов до України — це єдине і водночас всеохоплююче почуття, воно підносить самоповагу людини,звеличує її рідний край, утверджує нерозривний взаємозв’язок українців із рідною землею. У цьомуй полягає ідея твору.

Віршовий розмір поезії — чотиристопний амфібрахій.

[10]

 

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі…

Як та купина, що горить - не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових.

Любіть у коханні, в труді, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою -
і вічні ми будемо з нею!

 

Повна версія вірша "Любіть Україну".


Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

1944

 


Додати коментар


Захисний код
Оновити