Breadcrumbs

Ви тут: Home Укр. література Куліш Пантелеймон

Куліш Пантелеймон


Куліш ПантелеймонПантелеймон Куліш — визначний письменник, критик і перекладач. Походив із давнього козацького роду, обдарований літературним талантом, виступив на літературне поле в 1841 р. з оповіданням «Циган». Захоплений повістями Вальтера Скотта, почав писати свою першу повість у Луцьку на Волині, де був учителем гімназії. Це була історична повість «Михайло Чернишенко».

Пізніше переїхав до Києва, де став членом таємного товариства «Кирило-Мефодіївське братство». Тут він досліджував козацьке минуле, записував народ ні пісні та приказки.

За приналежність до Кирило-Мефодіївського братства його арештували й заслали в Тулу, де він разом з дружиною Олександрою Білозерською, пізнішою письменницею, відомою під ім’ям Ганна Барвінок, прожив до 1850 р., вона виїхала на заслання, щоб облегшити йому життя. Там Куліш вивчав мови та впорядковував історичні й етнографічні матеріали.

Після звільнення живе в Петербурзі. Куліш видав своїм новим правописом, званим «кулішівкою», гарний етнографічний збірник та інші свої твори. Брав участь у видаванні популярних книжок для народної освіти, так званих «метеликів».

Коли в 1861 р. Василь Білозерський став видавати в Петербурзі місячник «Основа», Куліш став головним співробітником журналу й містив у ньому поезії, драми, оповідання, повісті, статті літературно-історичного характеру, рецензії й історичні розвідки.

Літературна спадщина Куліша багата й різнорідна. Одна з найцінніших українських історичних повістей «Чорна рада» є найсильнішим його твором-повість із козацьких часів.

Поетичні його твори вийшли збірками «Україна», «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін» — дуже різні за змістом і характером. Деякі поезії із збірки «Дзвін»

вирізняються ще силою поетичного слова. У них Куліш говорить про горду самотність серед сірих людей, славить силу й красу українського слова, оспівує красу природи, життя й красу жіночої душі.

Дуже вартісний вклад у скарбницю української поезії дав Куліш також збіркою перекладів з Байрона, Ґете, Гайне. Ці поезії надруковані в збірці «Позичена кобза».

З драматичних творів Куліша дійшли: «Байда, князь Вишневецький», «Петро Сагайдачний», «Цар Наливай» і переклади драм Шекспіра.

Проживаючи в різних містах Європи, займався науковою працею й перекладом Святого Письма.

Велика заслуга Куліша також у тому, що він видав у 1857 р. оповідання Марка Вовчка.

[4]