Драч Іван
І. Драча справедливо вважають постом пошуку нового змісту і форми творчості. Його художнє мислення відзначається різноплановістю: прозорі образи, часто зіперті на міцну фольклорну основу, чергуються і складними метафорами, що інколи переростають у символи; філософічність роздумів про загальнолюдські цінності поєднується із картинами приземленими, буденними яв своїми зовнішніми ознаками, але значними за своєю глибинною суттю. І. Драч ніби вибухнув у літературі 60-х років, викликавши бурю неоднозначних оцінок. Таким він залишається і понині, бо його жага пізнати світ і людину невичерпна.
«Художнику — немає скутих норм. Він — норма сам, він сам в своєму стилі...» — так поет задекларував свій погляд на літературу, ствердивши право творця па постійний пошук. Він визнаний новатор в українській літературі, який сміливо вводить у вірші наукову лексику, незвичайні асоціативні ряди, ускладнену метафоричність і символіку. У вірші «На дні роси, або внутрішній діалог з приводу випуску енциклопедії кібернетики» він проголошує: «Пізнати хочу все...». І що жагу пізнання, намагання розширити «оркестровку світу» не вбили ні часи застою, ні догми соцреалізму, хоч окремі твори, окремі мотиви творів звучали в унісон владі.
Шлях пізнання світу поетом виявляється у свободі використання поетичних засобів, акцентуванні метафори, свіжої, часто несподіваної: «Надії бубнявіють цвітом вишні», «пилюка зір», «дно роси», «рубцями ран закутана душа», «встає бульвар на тополиний зріст», «в мікрофон криниці».
Кожний образ І. Драча багатозначний, глибинно невичерпний. І якщо в ранніх поезіях спостерігається насиченість складними асоціативними сполученнями, то в пізніших творах метафоричність пронизує ввесь задум, як, наприклад, у поемі «Чорнобильська мадонна».
Ускладненість поезії І. Драча є органічною, випливає а природи постового світобачення.
Основні віхи життя і творчості
17 жовтня 1936 р. в с. Теліжинцях Тетіївського району на Київщині народився Іван Драч;
50—60-ті роки вчителювання у школі, служба в армії, вступ до Київського університету імені Т.Г. Шевченка;
1962 р. перша збірка “Соняшник”;
1964 р. навчання на Вищих сценарних курсах у Москві;
1965 р. збірка “Протуберанці сонця”;
1967 р. збірка “Балади буднів”;
1972 р. збірка “До джерел”;
1978 р. збірка “Сонячний фенікс”;
1981 р. збірка “Шабля і хустина”;
1985 р. збірка “Теліжинці”;
1995 р. збірка “Вогонь з попелу”;
90-ті роки активна громадська робота;
1997 р. документальна драма “Тора”;
1999 р. збірка “Сізіфів меч: вірші дев’яностих”;
2002 р. збірка “Анатомія блискавки”.