ТАЛАНТ

Завантажити  Формат: txt

Протестом проти гнітючих суспільних умов, що безжалісно душать народні таланти, красу людини з трудового середовища, пройнята одна з кращих повістей Васильченка «Талант». У центрі твору — сумна доля вдовиної дочки, молодої сільської вчительки Тетяни. Обдарована від природи неабиякими артистичними здібностями, чарівної краси голосом, вона поривається до творчого простору, до знань, до освіти. Тетяна сповнена жаги прекрасного, життєрадісних надій, прагне до корисної діяльності на благо свого народу. В образі Тетяни — одному з найдовершеніших жіночих образів у творчості Васильченка — художньо переконливо розкриваються кращі риси народного характеру. Тетяна — роботяща (про це свідчать навіть окремі штрихи її зовнішнього портрета — руки в неї «стернею подряпані», шия «степовим сонцем запалена»), чесна, доброї душі і веселої вдачі дівчина, «охоча до жартів, до вигадок», скромна і сором’язлива. Вона сповнена почуття власної гідності, наполегливо й рішуче бореться за свою незалежність, за своє щастя. Але її заповітним мріям, благородним пориванням не судилося здійснитися. Доведена до відчаю фарисейством панів, зацькована «пінявою собакою» — попом, вона розпачливо заявляє: «Чого дожидати? Нащо жити? Нащо?» — і вирішує піти з життя. Смерть Тетяни — не просто акт відчаю, як це було, приміром, у дівчини-наймички з оповідання «Хуторяночка» А. Тесленка, а вже своєрідний вияв протесту. Трагічний фінал повісті «Талант». Однак вона не викликає почуття песимізму. Усім змістом, усім своїм пафосом твір пройнятий передчуттям нового життя, вірою в народні сили. 

Продовжуючи традиції Т. Шевченка, Марка Вовчка, І. Франка, .С. Васильченко майстерно поетизує справжню зовнішню і внутрішню красу жінки — людини праці, наголошує на перевазі її високої моралі над панською. В цьому, безперечно, соціальні значущість, справжній гуманістичний пафос повісті «Талант» і водночас дальший крок в освоєнні проблеми суспільного значення мистецтва, його могутнього впливу на трудящу людину. 

• < Попередня
• Наступна >