Два кольори
- Деталі
- Категорія: Павличко Дмитро
- Останнє оновлення: 12 грудня 2012
Формат: txt
«Два кольори» — одна з найпопулярніших пісень, що давно стала народною. Справді, вона близька до фольклорної традиції і символікою барв та чисел, і філософією життя. Основний мотив твору мотив дороги як символу людської долі, її перипетій і колізій, поєднаний із мотивом материнського благословення:
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.
Червоне та чорне — найпоширеніше поєднання кольорів в українській вишивці, яке асоціюється з радостями й печалями, злетами і смутками людського життя. У другій строфі пісні поет пояснює цю символіку:
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Ліричний герой, пройшовши через життєві випробування, зберіг найдорогоцінніший скарб — «горточок простого полотна». Вишита сорочка як часточка маминої душі, оберіг, «свої пороги» як початок і кінець людської долі, її духовні начала Д. Павличко поетизує за допомогою простих і довершених художніх засобів — народної символіки, нечисленних епітетів і метафор. Для поета важливий не зовнішній словесний візерунок, в глибина думок і почувань. Пісня хвилює, зворушує, бо, оповідаючи про власне життя, вишите матір’ю на шматку полотна, автор проектує його на вселюдські дороги, радощі й печалі.
Вірш «Два кольори» споріднений з відомою «Піснею про рушник»А. Малишка щирістю почуттів, глибоко народними образами, національним колоритом.
[1]