Breadcrumbs

Два кольори

Формат: txt

Завантажити

 

«Два кольори» — одна з найпопулярніших пісень, що давно стала народною. Справді, вона близька до фольклорної тра­диції і символікою барв та чисел, і філософією життя. Основ­ний мотив твору мотив дороги як символу людської долі, її перипетій і колізій, поєднаний із мотивом материнського благословення:

Як я малим збирався навесні

Піти у світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними нитками.

Червоне та чорне — найпоширеніше поєднання кольорів в українській вишивці, яке асоціюється з радостями й печа­лями, злетами і смутками людського життя. У другій строфі пісні поет пояснює цю символіку:

Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори:

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Ліричний герой, пройшовши через життєві випробування, зберіг найдорогоцінніший скарб — «горточок простого полотна». Вишита сорочка як часточка маминої душі, оберіг, «свої пороги» як початок і кінець людської долі, її духовні начала Д. Павличко поетизує за допомогою простих і довершених художніх засобів — народної символіки, нечислен­них епітетів і метафор. Для поета важливий не зовнішній словесний візерунок, в глибина думок і почувань. Пісня хви­лює, зворушує, бо, оповідаючи про власне життя, вишите ма­тір’ю на шматку полотна, автор проектує його на вселюдські дороги, радощі й печалі.

Вірш «Два кольори» споріднений з відомою «Піснею про рушник»А. Малишка щирістю почуттів, глибоко народними образами, національним колоритом.

[1]