Симоненко Василь
60-ті роки XX ст. позначені бурхливим входженням у літературу В. Симоненка, І. Драча, Л. Костенко, В. Стуса, В. Забаштанського. Вони по-новому прагнули осмислити життя, звернулися до духовного досвіду особистості та історії рідного народу.
В. Симоненко — і як творча індивідуальність, і як людина — неповторний у своїй безкомпромісності та правдолюбстві. Поет уболівав за упосліджені долі сучасників, за принижену національну гідність українців. Провідна його тема — Україна, «Вкраїнонька», «земля з переораним чолом, з губами, пересохлими від сміху». У поезіях В. Симоненка вона постає і в духовних портретах людей праці, їхніх гірких доль («Дід умер», «Баба Онися», «Жорна», «Піч»), і в щемливо - трепетних рядках «Лебедів материнства», і в публіцистично наснажених, енергійно-напружених віршах «Україні». «Земле рідна! Мозок мій світліє…».
Інтимна лірика В. Симоненка художньо досліджує філософію почуття, його найтонші нюанси — від романтичного захоплення до гіркого розчарування.
Уже перша збірка поета «Тиша і грім» полонила зрілістю думок і справжністю почуттів. Вона засвідчила, що в літературу прийшов самобутній митець. Своєю творчістю він, за словами Олеся Гончаря, «став чистим, непідкупним сумлінням своїх ровесників», «витязем молодої української поезії».
Основні віхи життя і творчості Симоненка
8 січня 1935 р. в с. Біївцях на Полтавщині в селянській родині народився Василь Симоненко;
1952 р. закінчення середньої школи;
1952—1957 рр. факультет журналістики Київського університету імені Т.Г. Шевченка;
1957—1959 рр. робота в газеті “Черкаська правда";
1960—1963 рр. кореспондент газети “Молодь Черкащини”;
1962 р. перша збірка “Тиша і грім”;
13 грудня 1963 р. В. Симоненко помер, його поховано у Черкасах;
1964 р. посмертна збірка “Земне тяжіння”;
2001 р. “Ти знаєш, що ти людина...” Вірші, сонети, поеми, казки, байки — перше в Україні найповніше видання творів В. Симоненка.
[1]
Також дивіться:
Людина праці у творах В. Симоненка
Проблема історичної пам’яті в поезіях В. Симоненка «Монархи», «Де зараз ви, кати мого народу?»
Тема Батьківщини у віршах В. Симоненка