Василь Стефаник народився в квітні місяці 1871 року в с. Русові Снятинського повіту в Галичині в родині селянина-хлібороба. По закінченні гімназії вчився в університеті в Кракові. Був в один час послом до Австрійського парламенту.

Василь Стефаник — прозаїк, мистець у віддзеркаленні душевних і життєвих переживань покутських селян.

Перша збірка його новел під назвою «Синя книжечка» появилася 1899 р. За нею вийшла друга «Камінний хрест» (1900 р.), «Дорога» (1901 р.), «Моє слово» (1905 р.), «Земля» (1925 р.).

Хоч Стефаник написав мало, але збірка його творів, як знавця селянської душі, селянського побуту з вражливістю на людську недолю, його творчі переживання, відображені в нарисах, займатимуть визначне місце в українській літературі.

Персонажі творів Василя Стефаника говорять покутською говіркою, яку можна вважати за гуцульський діалект.