Breadcrumbs

Ви тут: HomeУкр. література Тютюнник Григір

Тютюнник Григір

Григір Тютюнник належить до тих письменників, які у звичайних, буденних реаліях життя бачили їхню глибинну сутність, закономірність суспільних процесів, часто супереч­ливих ти неоднозначних. Його проза сповнена багатством асо­ціацій, живих народних типів, психологічним, філософським змістом. З великою відповідальністю Григір Тютюнник ста­вився до слова, а джерелом його творчості була любов до лю­дини. «Мало — бачити. Мало — розуміти. Треба любить», — так вважав письменник.

Нелегкі життєві дороги і втрати багато в чому визначили теми, мотиви, сюжети, настрій творів прозаїка. Улюблений його жанр — оповідання. Григір Тютюнник розмірковує про українське село, його тогочасні проблеми і колізії (“Перед грозою», «Смерть кавалера», “На згарищі»). Письменника приваблюють люди звичайні, непомітні, але з особливою душевною структурою, з тонким відчуттям світу. Його багато­барвності, краси, мінливості попри найнесприятливіші обста­вини буття. Серед них — «дивак» Санько Бреус (“Дикий”), вічний трудівник Юхим Кравчина (“У Кравчини обідають”), скромний сторож Данило Коряк («Дереиій»), чистий і щед­рий душею Микола («Зав'язь»). Цю галерею людських характерів, яскравих, індивідуально-неповторних, доповнюють образи дітей, обпалених війною, з повістей «Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу».

Тематичною основою багатьох оповідань письменника стали процеси міграції сільських жителів до міста. Григір Тютюнник одним із перших замислився над морально-етич­ними аспектами цього явища («Син приїхав», «Оддавали Катрю»). Відверто й сміливо говорив він про соціальні, моральні деформації суспільства, про бездуховність, споживацтво, міщанство, про відступництво від рідного, національного.

Творча спадщина Григора Тютюнника порівняно невелика за обсягом — двотомник оповідань, за який його удостоє­но посмертно Шевченківської премії. Проте не обсягом, а змістом написаного, майстерністю слова, глибиною думки, спостережливістю, болем за понівечені людські душі відзна­чається його творча спадщина.

Основні віхи життя і творчості

5 грудня 1931 р. в с.  Шилівці на Полтавщині народився Григір Тютюнник;

30-ті роки виховувався в родині дядька на Донбасі; 

1942—1949 рр. жив у рідному селі з матір’ю

1946 р. навчання у Зіньківському ремісничому училищі;

1951—1954 рр. служба в морфлоті;

1957—1962 рр. навчання на філологічному факультеті Харківського університету;

1961 р. оповідання російською мовою “В сумерки”; 

1963  р. переїзд до Києва, журналістська та видавнича праця; 

1966  р. перша книга “Зав'язь”;

1968  р. збірка оповідань “Деревій”; 

1976  р. збірка “Коріння”, повість “Климко”; 

1979 р.  повість “Вогник далеко в степу”; 

1980 р.  літературна премія імені Лесі Українки за кращі твори для дітей та юнацтва ( “Климко” та “Вогник далеко в степу”); 

6 березня 1980 р. письменник заподіяв собі смерть;

1990  р. Державна премія України імені Т.Г. Шевченка

[1]