Тютюнник Григір
Григір Тютюнник належить до тих письменників, які у звичайних, буденних реаліях життя бачили їхню глибинну сутність, закономірність суспільних процесів, часто суперечливих ти неоднозначних. Його проза сповнена багатством асоціацій, живих народних типів, психологічним, філософським змістом. З великою відповідальністю Григір Тютюнник ставився до слова, а джерелом його творчості була любов до людини. «Мало — бачити. Мало — розуміти. Треба любить», — так вважав письменник.
Нелегкі життєві дороги і втрати багато в чому визначили теми, мотиви, сюжети, настрій творів прозаїка. Улюблений його жанр — оповідання. Григір Тютюнник розмірковує про українське село, його тогочасні проблеми і колізії (“Перед грозою», «Смерть кавалера», “На згарищі»). Письменника приваблюють люди звичайні, непомітні, але з особливою душевною структурою, з тонким відчуттям світу. Його багатобарвності, краси, мінливості попри найнесприятливіші обставини буття. Серед них — «дивак» Санько Бреус (“Дикий”), вічний трудівник Юхим Кравчина (“У Кравчини обідають”), скромний сторож Данило Коряк («Дереиій»), чистий і щедрий душею Микола («Зав'язь»). Цю галерею людських характерів, яскравих, індивідуально-неповторних, доповнюють образи дітей, обпалених війною, з повістей «Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу».
Тематичною основою багатьох оповідань письменника стали процеси міграції сільських жителів до міста. Григір Тютюнник одним із перших замислився над морально-етичними аспектами цього явища («Син приїхав», «Оддавали Катрю»). Відверто й сміливо говорив він про соціальні, моральні деформації суспільства, про бездуховність, споживацтво, міщанство, про відступництво від рідного, національного.
Творча спадщина Григора Тютюнника порівняно невелика за обсягом — двотомник оповідань, за який його удостоєно посмертно Шевченківської премії. Проте не обсягом, а змістом написаного, майстерністю слова, глибиною думки, спостережливістю, болем за понівечені людські душі відзначається його творча спадщина.
Основні віхи життя і творчості
5 грудня 1931 р. в с. Шилівці на Полтавщині народився Григір Тютюнник;
30-ті роки виховувався в родині дядька на Донбасі;
1942—1949 рр. жив у рідному селі з матір’ю
1946 р. навчання у Зіньківському ремісничому училищі;
1951—1954 рр. служба в морфлоті;
1957—1962 рр. навчання на філологічному факультеті Харківського університету;
1961 р. оповідання російською мовою “В сумерки”;
1963 р. переїзд до Києва, журналістська та видавнича праця;
1966 р. перша книга “Зав'язь”;
1968 р. збірка оповідань “Деревій”;
1976 р. збірка “Коріння”, повість “Климко”;
1979 р. повість “Вогник далеко в степу”;
1980 р. літературна премія імені Лесі Українки за кращі твори для дітей та юнацтва ( “Климко” та “Вогник далеко в степу”);
6 березня 1980 р. письменник заподіяв собі смерть;
1990 р. Державна премія України імені Т.Г. Шевченка
[1]