АРФАМИ, АРФАМИ...
- Деталі
- Категорія: Тичина Павло
- Останнє оновлення: 03 листопада 2012
Формат: txt
Тривожним чеканням і сподіванням оновлення позначений вірш “Арфами, арфами...”, в цілому побудований на оптимістичних акордах. Поет відчуває себе в обіймах всесвіту, і його ліричний герой прагне пізнати себе, своє місце в житті, свій нерозривний, органічний зв’язок з природою.
Емоційно промовиста персоніфікація весни як дівчини, закосиченої квітами, з перлами роси, співом жайворонка, дзвоном струмків і музикою гаїв доповнюється іншою, протилежною нотою — тогочасного громадського життя:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде...
Перламутровий...
Влучно охарактеризував ранню творчість П. Тичини С. Тельнюк: “Пейзажна лірика Павла Тичини — не лише про природу, а інтимна — не лише про любов. Тут кожне слово має смисл, буквальний і переносний, конкретний і узагальнений. Його твори — про сенс буття людини і Всесвіту. Це твори великої філософської наснаги”.