Леся Українка - прибране ім’я Лариси Косач-Квітки. Народилася 26 лютого 1871 р. у Зв’ягелі на Волині, померла 1 серпня 1913 р. в Сурамі на Кавказі. Похоронена в Києві.

Свій духовий розвиток завдячує вона дуже сприятливому оточенню в батьківському домі. Батько її — Петро Косач був відомим громадським діячем і високоосвіченою людиною. Її мати Ольга з Драгоманових Косач була також діячкою і письменницею, що писала під прибраним ім’ям Олени Пчілки, Під доглядом матері Леся здобула всесторонню освіту, хоч не ходила до школи.

Крім рідної, української, Леся вивчала також чужі мови та літератури, історію України та світову історію, філософію, історію культури та релігії.

Як і Франка, так і її творчість була глибоко національна в своїй основі, всім своїм змістом зв’язана з життям українського народу.

Свої перші літературні твори Леся почала писати в дуже ранній молодості. Її вірш «Конвалія» появився у львівському журналі «Зоря», під яким вона перший раз підписалася своїм прибраним ім’ям Леся Українка. Перша збірка Лесиних поезій «На крилах пісень» з’явилася друком в 1892 р. Від того часу Леся стала в осередку літературного життя.

Але успіхи на літературному полі не йшли в парі з особистим щастям. Ще в дитинстві вона захворіла на туберкульоз костей. Вона постійно перебувала під лікарською опікою, виїздила закордон до Відня й Берліну, де піддалася операції, і не раз цілими місяцями змушена була лежати в ліжку. До поправи здоров’я вона щозими виїздила на Крим, на Кавказ, до Єгипту й Італії. Серед найтяжчих хвилин вона написала свої найкращі твори.

Літературна спадщина Лесі Українки складається з ліричних поезій (збірки: «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки»), поем («Русалка», «Роберт Брюс», «Давня казка»), драматичних поем («Блакитна троянда», «У пущі»), віршованих драм, з яких найкраща є «Лісова пісня». Леся Українка також писала прозою («Така її доля», «Жаль», «Над морем»).

Твори Лесі Українки, крім великого ідейного значення, мають ще й високу мистецьку вартість. Вона у своїх ліричних поезіях, у своїх епічних поемах і передусім у своїх драматичних творах увела нові засоби мистецького слова, нові форми вислову, мелодію вірша. Письменницький талант Лесі Українки найсильніше виявився в драматичних творах. До них вона брала теми з Біблії, старинної історії, з часів середньовіччя, з французької революції.

І поетичні і драматичні твори Лесі Українки займають високо почесне місце в українській літературі. В них виявились не тільки великий поетичний талант письменниці, її глибока й широка освіта, але і її гаряча любов до рідного краю та її сміливість в обороні прав українського народу до власного повного, самостійного національного й державного життя.

[4]