Бережний Василь Павлович (народився 26 червня 1918 в с. Бахмач, помер  19 березня 1988 в м. Київ) — український письменник і журналіст. Народився  в м. Бахмачі на Чернігівщині в сел. родині. Вчився в семирічній школі, потім у Харківському технікумі журналістики і після того працював у різних редакціях газет, спершу в Бахмачі («Прапор комуни» ), потім у Чернігові («Молодий комунар» ).

По війні (з 1945 р.), в якій брав активну участь, працював у редакціях столичних газет і журналів,як «Молодь України», «Вітчизна», «Дніпро» та «Україна» . В тому ж часі учився на філологічному факультеті Київського університету і закінчив студії в 1952 р.Писати й друкуватися почав у1938 р.; писав здебільше нариси, оповідання й рецензії. Перші оповідання («Колесо» , «Планета житиме» ) друкувалися в 1938 р. в чернігівській газеті («Молодий комунар» ), а перша книжка нарисів була надрукована аж через десять років (1948). Потім вийшли ще двізбірки нарисів «Сторінки життя»(1952) і «Кораблі сходять із стапелів» (1959) та кілька повістей — «Зелене море» (1955) — на колгоспні теми, а «науково» - фантастичні: «У зоряні світи» (1956), «Голуба планета» (1962), «В небі — земля»(1962), «Дем’янко-Дерев’янко або Пригоди електронного хлопчика», для шк. дітей мол. віку (1963), «Істина поруч» (1965). Окрім того ще зб. науково-фантастичних оповідань «Оаза в льодах» (1960) і книжка казок «Трава співає» (1965).

Твори Бережного не здобули йому слави, про колгоспну повість, «Зелене море» , М. Гурладі пише,що «добре задумані характери не знайшли художнього втілення» і що «в повісті багато мертвого матеріалу, який не служить розкриттю теми й ідеї» , також «немає тут конфлікту, який став би віссю повісти, а сюжет як слід не продуманий і характер героя не розкритий» . В повісті «Голуба планета» «сюжет явно компілятивний», «немає в ньому ні життєвої логіки подій, ні цікавих думок, ні образів людей, а в науковому розумінні — це прикре непорозуміння, авторова фантазія цілковито ігнорує науку,хоч це повість про комуністичне майбутнє» (В. Савченко).  Три сов. космонавти вилітають ракетою на Венеру, але електромагнітна буря пошкоджує її, і вона розвиває повну швидкість та виходить поза межі сонячної системи. Проблукавши сто літ у за світах, потрапляє на якусь голубу планету й осідає на ній, та зараз показується, що це Земля, на якій уже процвітає «збудований комунізм» , що його автор і описує. Читач одначе цим збудованим комунізмом не захоплюється, авторова уява не спроможна була його приманливо змалювати.

Літ.: В. Савченко. «Голуба планета» . «Літ газета» 39/1960; К. Волинський. Без проникнення в життя[«Зелене море» ]. «Літ. газета» 20.10/1955; М. Гурладі. Проникати в духовний світ героїв [«Зелене море» ].»Жовтень» 1/1956/121-4; О. Полторацький. Книга і рецензія [«Зелене море» ]. «Дніпро» 3/1956/11-16.