Творчість Панаса Мирного — це ціла епоха в істо­рії національної літератури. До нього, насамперед під пером Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, почасти Стороженка, українська проза перебувала в рамках «селянської оповіді» — поетичної, високохудожньої і багато чим взірцевої, але вузької і тематикою, і своїми виражальними засобами. Нечуй-Левицький, віддаючи певну данину традиції («селянській оповіді»), здійснив перехід до об’єктивно-епічної розповіді, дав зразки ху­дожньо довершеної повісті, та зупинився перед порогом широкого, багатопланового полотна романного жанру. І тільки під пером Панаса Мирного українська проза вийшла на рівень романів із міцним соціальним та пси­хологічним осердям.

«Панас Мирний залишив нам художній синтез своєї доби, галерею повнокровних образів, народних харак­терів, що мають велику силу соціального узагальнення. З пильністю досвідченого психолога він досліджує вчинки своїх героїв, приховані причини їхньої поведін­ки, дає художній генезис цілих соціальних прошарків у їх розвитку, зв’язках і суперечностях. Ніде, одначе, в соціальних скупченнях письменник не випускає з поля зору окрему особистість, її індивідуальну неповтор­ність»,— так характеризує великі прозові полотна Па­наса Мирного Олесь Гончар. А тому твори Панаса Мир­ного, не тільки романи, а й повісті, оповідання, окремі драми, не втратили своєї привабливості і для сучасного читача, вони всебічно знайомлять з минулою епохою — початком капіталістичного розвитку на Україні в рам­ках напівкріпосницької дійсності, з усіма соціальними процесами, з «напруженою похмурою атмосферою, в якій дедалі ясніше змигували блискавки майбутніх ре­волюційних грозовиць».

Нагадаємо, що історики в своїх наукових працях часто вдаються до прямого цитування творів Мирного, посилаються на них як на авторитетний документ, що акумулював у собі й історично дійсні факти, і дух ча­су. І мають цілковиту рацію.

Як це властиво усім повноцінним художнім творам, романи й повісті Мирного не тільки розповідають про факти, явища, процеси, вони хвилюють читача долею своїх героїв, впливають на емоції, що посилює їхнє пі знавальне значення, а разом з тим і виховне. Насмажені гуманістичними ідеями, вони виховують почуття людької гідності, повагу до людеіі прані, а відтак і до самої праці, непримиренність до всяких проявів кривди, лицемірства, хапужництва, відразу до паразитичного життя, неробства.

Знайомство з постаттю Панаса Мирного теж містить у собі чимало повчального, Ми захоплюємося цільністю і духовною силою письменника,непохитністю і постій­ністю його, в своїх ідейних переконаннях, невтомністю і працьовитістю, надзвичайною особистою скромністю, байдужістю до слави.