Літо
- Деталі
- Категорія: Теліга Олена
- Останнє оновлення: 29 листопада 2012
Формат: txt
О. Теліга створила неперевершені зразки суто любовної лірики, сповненої шалом почуттів і шляхетної еротики. У вірші “Літо” вона романтизує коханий, його чуттєвість і силу, яка дарує повноту буття. Назва поезії символічна — літо як йора найбільш сонячна, пора дозрівання й росту уособлює пік кохання, вершину почуттів, переживати які — велике щастя, і воно випадає обраним. Лірична героїня відчуває таку зливу і силу емоцій, що вони нагадують вибух, перед яким відступають раціональні начала:
В сотах мозку, золотом прозорим,
Мед думок розтоплених лежить,
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість — жить.
І за те, що стільки уст палило
І тягло вогнем спокус,
І за те, що замінить несила
Ні на що — твоїх єдиних уст.
У цих рядках поетесі вдалося і пристрасно виразити повінь почуттів, і влучно сказати про такі супутники кохання, як вірність, відданість. Лірична героїня ототожнює радість життя з бажанням і вмінням любити. Кохання стає святинею для неї, Божим даром, великим одкровенням і щастям.
О. Теліга творить містерію кохання а погляду жінки, і в цьому дійстві лірична героїня зливається а природою, розчиняється у літній спеці, "сонних травах", у сонці; вона ніби ловить мить життя у її наповненості почуттями і "фотографує" за допомогою слів. Недаремно в одному а листів до Донцова поетеса зазначала: “... мене найбільше тягне зафіксувати в своїх віршах саме "живе життя” а Його сірою буденною й надзвичайною, святочною радістю, і а безмежною кількістю різних настроїв з їх невимовними або ледве вловимими нюансами".
Віршу “Літо", як і всій любовній ліриці О. Теліги, властиві пристрасність, щирість, безпосередність. Авторка використовує в цьому творі арсенал художніх засобів, притаманний усій її творчості: метафоричні епітети (“сонні трави”, "схвильоване колосся"), поєднання метафори з порівнянням, цей найпоширеніший прийом ("П'яним сонцем тіло налилося, тане й гнеться в ньому, мов свіча"). Оригінальною образністю позначений початок вірша:
Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі,
у першому рядку якого метафора зливається а метонімією. Ідеться-бо про закохану жінку (напевно, зі стрункими ногами), яку переповнює радість життя і любові, яка відкрито (біжить) назустріч своїй долі, своєму щастю.
У вірші пре любов О. Тєліга не вживає слона “кохання", “кохати”. Чи не парадоксально це? Ні, до такого висновку прийшов Ю. Шерех, і з ним варто погодитися: “можна писати пристрасні любовні поезії, не вживши слів любов чи кохання. Бо поезія не називає, а поринає. Це добре знала О. Теліга”.
Кожний її твір мас завершену побудову. Вірші позначені чіткістю ритму, його карбованістю, що досягається за допомогою 5- або 6-стопного ямбу, римування.
Дехто з дослідників творчості О. Теліги називає її поезію «альбомною», тобто призначеною для запису в альбом на згадку. За формальними ознаками вона ніби такою і є, але це помилкове твердження, оскільки і за змістовим наповненням, і за майстерним володінням технікою вірша творчий доробок О. Теліги розриває завузькі межі альбомної лірики і виходить на широкі горизонти справжньої поезії.
[1, c.127]