Ю. Яновський — романтик за світовідчуттям і стилем. Його приваблювали яскраві характери, небуденні, екстремальні ситуації, у яких найвиразніше розкривалися глибинні людські риси. Манера письма цього автора позначена суб’єктивною стихією: вибухом емоцій, патетикою, виведеними “назовні” авторськими симпатіями т а антипатіями. Яновський був тонким стилістом з особливим чуттям слова, його відтінків і нюансів. Сам письменник називав себе поетом, який інколи пише прозу.

Творчий доробок Яновського різножанровий: новели, оповідання, повісті, романи, поезії, п’єси. Не всі вони витримали випробування часом, але кращі з них — це одкровення, оригінальний погляд на світ. Об’єктивно творчі злети і падіння письменника зумовлені ідеологічним тиском, який супроводжував його все життя.

Художні здобутки Яновського дають право визнати його новатором в українській літературі XX століття. Він поетизував могутню стихію національно-визвольного руху в Україні та його трагічні наслідки в “Чотирьох шаблях”, розмірковував над долею творчої інтелігенції в романі “Майстер корабля”. Створив новий тип романної форми (роман у новелах) в українській літературі, захоплюючись нетрадиційними прийомами сюжетобудування. Це експериментаторство помітне ще в ранній прозі Яновського. У повісті “Байгород”, оспівуючи лицарство, безкорисливість, синівську любов до рідної землі, він знайомить читача з фабульним каркасом твору, даючи своєрідні ремарки до творчої лабораторії.

Новелістичними мотивами позначені романи “Майстер корабля” та “Чотири шаблі”. Кожний із розділів “Чотирьох шабель” має обов’язковий пісенний зачин. У “Майстрі корабля” взаємодіють рівні часові площини, поєднані спогадами, вставними новелами, передісторіями персонажів. Для письменника головним був не стільки перебіг подій, скільки вир людських емоцій та почуттів.

Наділений великим талантом, Ю. Яновський не до кінця реалізував його, але кращі твори письменника хвилювали і хвилюють читача.

Основні віхи життя і творчості

27 серпня 1902 р. в  с.  Нечаївці  (хутір  М айєрове)  на  Кіровоградщині  в  селянській  родині  народився  Юрій Яновський;

1910-ті роки навчання  в земській ш колі, Єлисаветградському  реальному  училищі,  перші  проби пера — російською  мовою;

1922 р. вступ до  Київського політехнічного інституту, активна участь у  літературному житті;

1925 р. перш а книжка оповідань “Мамутові бивні”;

1925—1927 рр. працює головним редактором Одеської кінофабрики, переїзд до Харкова, член ВАПЛІТЕ, Пролмфронту;

1927 р. повість “Вайгород";

1928 р. збірка поезій “Прекрасна УТ” (Україна трудова), роман “Майстер корабля”;

1930 р. роман “Чотири шаблі” ;

1935 р. роман “Вершники”;

1939 р. переїзд до Києва;

1941—1947 рр. евакуація до Уфи, редагування  журналу “Українська література”;

1947 р. роман “Жива вода”;

25 лютого 1954 р. письменник помер від серцевого нападу.