Постать У. Самчука у вітчизняному письменстві унікальна в кількох аспектах. З-поміж літературних жанрів він нада­вив перевагу романам, повістям, мемуарам. Його перу нале­жать дня монументальні твори епопейного характеру — романи-трилогії “Волинь” та “Ост”, які змальовують широку панораму соціальних зрушень в українському суспільстві протягом тривалого часу. Як зазначає Пінчук, подібний випадок у світовій літературній практиці єдиний — Гомер із його "Одіссеєю" та “Іліадою". На цій підставі критик називає У. Самчука «Гомером XX століття». Його “Волинь” висува­лась у 30-х роках на здобуття Нобелівської премії, але автор не стан лауреатом, бо "твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились не конкурентоздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів, відповідної реклами" (С. Пінчук). У романі “Марія” У. Самчук першим відтворив найбільшу трагедію за всю історію рідного народу — голодомор 1933 року. Письменник у передмові до одного з творів зазначав: “Хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю".

Він прожив довге й напружене життя — 82 роки, які збіглися з часом історичних потрясінь українського народу. Він представляє покоління, яке вціліло у вирі двох воєн, яке наполегливо шукало відповіді на питання про причини на­ціональних невдач і драм, про секрети національного харак­теру, про шляхи становлення національної самосвідомості. На хвилі цих міркувань постала концепція "великої літера­тури”, обґрунтована Самчуком і покладені в основу МУРу: відданий інтересам свого народу і його культури, митець має творити ідейно широку, активну літературу, вільну від тен­денційних впливів, закорінену в національну історію і психологію. Такою була і його творчість. 

Основні віхи життя і творчості Уласа Самчука

20 лютого  1905 р. в с. Дермань на Волині у селянській родині

народився Улас Самчук;

20-ті роки навчання  в  Кременецькій  гімназії,  перші оповідання і новели;

1927 р. дезертирство до Німеччини у зв'язку з небажанням служити в польській окупаційній армії;

1929—1931 рр. навчання в Українському Вільному Університеті;

1928—1937 рр. створення роману-трилогії “Волинь” (“Куди тече річка?”, “Війна і революція” , “ Батько і син” );

1934 р. перше видання роману “Марія”  у Львові;

1941—1943 рр. перебування в Україні (редагування газети, поїздки до Києва, Полтави, Харкова);

1945— 1948 рр. один з організаторів і голова МУРу;

1948 р. переїзд до Торонто (Канада), вихід першого тому трилогії “Ост” — “Морозів хутір”  (другий том “ Темнота” , 1957, третій том “Втеча від себе” , 1982);

1955 р. книга спогадів “На білому коні";

1959 р. роман “Чого не гоїть вогонь” ;

1975 р. книга спогадів “На коні вороному” ;

9 липня 1987  р.  письменник помер у Торонто.

 [1, c.111]