Breadcrumbs

Ви тут: HomeГДЗОбразотворче мистецтво Готові домашні завдання з образотворчого мистецтва 5 клас

Готові домашні завдання з образотворчого мистецтва 5 клас

Абрис (нім. abriss — нарис, план) — так називають лінійний (контурний) рисунок допоміжного характеру, виконаний в процесі роботи художника над кольоровою літографією. Близький за змістом з поняттям контур.

Абстракціонізм (лат. abstractus — віддалений) — напрям образотворчого мистецтва ХХ століття, в якому твори мистецтва вибудовуються виключно із формальних елементів: лінія, кольорова пляма, відхилена конфігурація. Абстракціонізм як програмний напрямок живопису, графіки та скульптури з’явився на початку 1910-х років одночасно в декількох країнах Європи. Його визнаними основоположниками є російські художники Василь Кандінський та Казимир Малевич, голландець Піт Мондріан, француз Робер Делоне, чех Франтішек Купка. Абстракціонізм має дві лінії: геометричний, оснований на правильних, чітко окреслених конфігураціях, і ліричний абстракціонізм, в якому композиція створюється із плавних форм. Офіційно не визнаний за радянських часів, абстракціонізм продовжив свій розвиток у 90-х рр. ХХ ст.

Авангардизм (фр. avant-garde — передовий загін) — узагальнена назва художніх напрямків європейського мистецтва 1905—1930-х рр. ХХ ст. (фовізм, кубізм, абстракціонізм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм, футуризм) і повоєнного часу (неоавангардизм). Для всіх напрямків авангардизму характерне прагнення до експерименту и переосмислення значення форми і змісту, завдань мистецтва. Авангардисти намагаються звільнитися від форми та проповідують свободу художнього вираження.

Автолітографія (гр. autos — сам, lithos — камінь і grapho — пишу) — спосіб виготовлення художньої літографії, над якою художник працює безпосередньо на самому камені (іноді на цинковій або алюмінієвій пластинці), а також твори графіки, виконані в цій техніці.

Автопортрет (гр. autos — сам) — портрет художника, виконаний ним самим. Особливий різновид портретного жанру. Автопортрет виконується за допомогою дзеркала або системи дзеркал і виражає оцінку художником своєї особистості, її ролі і місця у світі та суспільстві, своїх творчих принципів.

Автотипія (гр. autos — сам і typos — відбиток) — поліграфічний спосіб відтворення півтонових зображень, при якому сітчастий негатив копіюють на цинкову пластинку, яку потім травлять азотною кислотою, створюючи кліше. Автотипія — відбиток з такого кліше.

Агітаційне мистецтво — сукупність видів образотворчого та декоративно- ужиткового мистецтва, які містять політичні ідеї, виражені в лаконічній, активно діючій формі (плакат, карикатура, лубок та інше). Агітаційне мистецтво здатне оперативно відгукуватись на події політичного життя країни.

Айвазовський Іван Костянтинович (1817—1900) — російський живописець- мариніст, автор шести тисяч картин, переважно морських краєвидів. У романтичних полотнах «Чесменський бій»,«Наварринський бій», «Дев’ятий вал», «Чорне море», «Серед хвиль» художник відображав море, бурхливість стихії, морські баталії.

Аерограф (гр. aer — повітря, grapho — пишу) — пневматичний прилад для тонкого розпилювання рідких фарб; дає можливість рівномірно покривати площі довільних розмірів, а також м’яко переходити від найнасиченішого тону до ледь помітного.

Академізм (фр. аcademisme) — у мистецтві напрям, що склався в художніх Академіях XVI-XIX ст. Напрям наслідував формальні риси мистецтва античної і ренесансної епох, відображав умовні ідеалізовані образи. Академізм зародився в Італії у 2-й пол. XVI ст., з появою академії мистецтв, і за короткий час набув поширення в багатьох країнах Європи. Серед представників академізму такі відомі художники, як Д. Енгр (Франція), А. Канова (Італія), Ф. Бруні (Росія) та ін. Вплив ідеалістичної естетики академізму позначився і на розвитку українського мистецтва 2-ї половини XIX — поч. XX ст. У XX ст. академізм проявився в оновлених формах неокласицизму.

Акварель (фр. аguarelle, лат. аgua — вода) — водяні фарби, художній матеріал для малярства. Набув широкого застосування з поч. XV ст. в Європі. У XVIII ст. поширюється в Росії та на Україні в пейзажному малярстві. До акварельних фарб входять надзвичайно дрібно тертий пігмент і великий процент клейких речовин (рослинний клей з додатком меду, цукру, гліцерину). Акварель буває тверда — в плитках, напівм’яка — у фарфорових мисочках, м’яка — в тюбиках.

Акватинта (італ. аcquatinta, лат. аcquaforte — офорт і tinto забарвлений, тонований) — ручний спосіб виготовлення друкованої форми у вигляді заглибленої гравюри на металі.

Акватипія (лат. аqua — вода і гр. typos — відбиток) — поліграфічне відтворення малюнків водяними (знежиреними) фарбами; відтінки зображення нагадують акварель.

Акротерій (гр. аkroterion — вершина, виступ, шпиль) — первісно конструктивний, пізніше — суто декоративний елемент, що завершував фронтон грецького храму на всіх трьох кутах. Акротерій — скульптурна прикраса над кутами фронтону архітектурної споруди.

Альфреско (італ. al fresco — сирим способом, по сирому) — основний технічний різновид фрескового малярства, що виконується на свіжій вапняній штукатурці.

Ала прима (італ. alla prima — с першого разу) — художній прийом живопису, коли картина пишеться без попереднього пропису та підмальовку за один сеанс. Твори, написані в такій техніці, відзначаються безпосередністю.

Ампір (від франц. empire — імперія) — стильовий напрям в архітектурі і мистецтві початку ХІХ ст. Ампір розвинувся в руслі класицизму і фактично завершив його еволюцію. Склався у Франції наприкінці XVIII ст., особливого розвитку набув в епоху імперії Наполеона І. Для ампіру характерна строгість і ясність форм, стилізація під давньоєгипетське та давньоримське мистецтво, що характеризується особливістю масивних геометричних об’ємів, орнаментів, стилізованих сфінксів.

Анатомічний малюнок — вид навчального малюнку, де зображуються м’язи, суглоби та інші пластичні особливості людського тіла.

Андеграунд (англ. underground — той, що знаходиться під землею) — напрямок у мистецтві, що виступав врозріз з традиційними канонами радянського офіційного мистецтва; цей напрям об’єднав художників радянського періоду 1960—1980-х рр., що представляли своїми творами різні авангардні течії мистецтва і стояли в опозиції до офіційного соціалістичного реалізму. Творчість даних художників не визнавалась офіційними художніми критиками, їхні твори не допускались до участі у виставках. Представляли цей напрям такі художники, як Е. Неізвєстний, О. Рабін, І. Кабаков, В. Янкелевський, В. Немухін, Б. Свєшніков, М. Шемякін, В. Комар та А. Меламід.

Анімалістичний жанр (лат. animal — тварина) — різновид образотворчого мистецтва; зображення тварин у малярстві, скульптурі, графіці.

Антаблемент (фр. entablement від table — стіл, дошка) — верхня горизонтальна частина будівлі, розміщена на колонах, складовий елемент архітектурного ордеру. Антаблемент розчленовується на несучу частину — архітрав, на який опирається фриз і завершує цю конструкцію карниз.

Античне мистецтво (лат. anti- quus — стародавній) — мистецтво високорозвинених рабовласницьких суспільств Середземномор’я та Передньої Азії в І тисячолітті до н. е. (Греція й елліністичні держави, Римська республіка) та в І половині І тисячоліття нашої ери (Римська імперія). Основою античного мистецтва є греко-римська міфологія.

Анфас (фр. en face, букв. — у лице) — зображення постаті людини лицем до глядача, прямо спереду, що створює атмосферу особливої камерності.

Апофеоз (грец. apopheosis — обожнювання) — в образотворчому мистецтві сцена прославлення героя або події, сцена тріумфу.

Аплікація (лат. applicatio — прикладання) — спосіб створення зображень або орнаментів шляхом накладання або нашивання на основу (папір, тканину, картон). Характерними особливостями аплікації є декоративність, пласкість, узагальнення силуетів та плям.

Аргунови — російські кріпосні художники-портретисти, батько та син: Іван Петрович (1729—1802), автор парадних та камерних портретів («Селянка в кокошнику»); Микола Іванович (1771—1829), відчував вплив класицизму («П. І. Ковальова-Жемчугова»).

Арка (лат. arcus — дуга) — простір між двома опорами (стовпами, колонами, пілонами). Вони відомі ще за часів архітектури Стародавнього Сходу (ІІІ тис. до н.е.).

Аркада (фр. arkade — склепіння) — ряд арок, які опираються на колони, галерея з арок.

Архітектоніка (грец. architektonike — будівельне мистецтво) — загальний естетичний план побудови художнього твору, принциповий взаємозв’язок його частин.

Архітектура — вид образотворчого мистецтва, мистецтво будувати будівлі та комплекси (ансамблі). В архітектурі поєднуються технічні (функціональність, конструктивність) і художні (естетичні) аспекти.

Асиметрія (грец. asymmetria — нерозмірність, невідповідність) — брак або порушення симетрії, несиметричність, невідповідність, один з різновидів композиції, коли її елементи мають нерівнозначні функції; підпорядкування частини цілому.

Атлант (грец. atlas — несучий) — опора у вигляді декоративної скульптурної чоловічої статуї. Відома ще за часів античності. Назва походить від імені античного титана Атланта — одного з тих, хто повстав проти богів і був покараний тим, що мав держати на плечах небесне склепіння.

Ахроматичні кольори (грец. achromatikos — безбарвний) — кольори, які не мають кольорового тону, а тільки світловий (білий, сірий, чорний).

Багет (фр. eaguette — паличка) — різьблена або пофарбована планка для виготовлення рамок для картин та оздоблення стін.

Базиліка — прямокутна в плані забудова, розділена всередині рядами колон чи стовпів на повздовжні частини (нефи). У давньоримських базиліках розміщувались органи державного управління, пізніше — один із головних типів християнського храму.

Барельєф (фр. eas-relief — низький рельєф) — скульптурне зображення, виконане у вигляді низького рельєфу на будь-якій площині, яка служить тлом. Барельєф виготовляють з гіпсу, фарфору, фаянсу, майоліки, пластичних мас, пап’є-маше, чавуну, бронзи, мармуру та ін.

Бароко (італ. earoco — примхливий, дивний) — художній стиль кінця XVI — сер. XVIII ст. Характеризується декоративністю, динамічно складними формами та живописністю. Для архітектури бароко характерна велика кількість криволінійних форм, ліпних прикрас та декоративних скульптур. Живопис бароко характеризується пишністю, грандіозністю розмірів, ілюзорністю просторових композицій, патетикою та пристрастю до міфологічних, алегоричних та історичних сюжетів. У скульптурі бароко велике значення має гра світла на поверхні.

Батальний жанр (фр. eataille — битва, бій) — жанр образотворчого мистецтва, присвячений темам війни, а також різновид історичного жанру. Формування батального жанру належить до XV — XVII ст. Основна мета жанру — прославлення воїнської доблесті, ідей захисту вітчизни. Величезний внесок в розвиток батального жанру зробили А. Гро, Ф. Гойя, в російському мистецтві — В. В. Верещагін, М. Б. Греков.

Батик (малайськ.) — техніка ручного розпису тканини, основана на взаємодії малюнку, нанесеного на тканину непроникною для фарби сумішшю — резервом (при «гарячому» батику — розігрітим воском, при «холодному» — сумішшю з клеєм на гумовій основі), з наступним пофарбуванням тканини.

Бенуа Олександр Миколайович (1870—1960) — російський художник, історик мистецтва і художній критик. У живопису, графіці, театральних роботах («Версальська серія», ілюстрація до «Мідного вершника» О. С. Пушкіна) ніжно передавав стиль минулих епох. З 1908 по 1911 р. проводив знамениті «Російські сезони» в Парижі.

Берніні (Bernini) Лоренцо (1598—1680) — італійський архітектор та скульптор. Представник бароко. Скульптурі Берніні притаманна стрімкість руху («Аполлон і Дафна»). Боді-арт (англ. body — тіло, art — мистецтво) — напрям усередині концептуального мистецтва, який виник на Заході на межі 1960—1970-х рр. У боді-арт розмальовується жива модель. Проводиться це для одноразового показу. Розпис може імітувати одежу, шкуру тварини, носити фантастичний або безпредметний характер. Боді-арт належить до давньої традиції розфарбування первісних мисливців.

Борисов-Мусатов Віктор Ельпідіфорович (1870—1905) — російський живописець. Витончено-де- коративні, його картини відображають мрію про гармонію людини та природи («Горіховий кущ», «Автопортрет з сестрою»).

Боровиковський Володимир Лукич (1787—1825) — російський живописець. Портретам Борови- ковського притаманні риси сентименталізму, взаємодія витонченості та вишуканості з вірною передачею характеру (М. І. Лопухіна, А. Б. Куракіна).

Ботічеллі (Botticelli) Сандро (1445—1510) — італійський живописець, представник раннього Відродження. Багато працював на релігійні та міфологічні теми («Весна», «Народження Венери»). Його полотна характеризуються високою одухотвореною поезією, вишуканим колоритом. Творчість його пізнього періоду є більш драматичною («Наклеп», «Джуліано Медічі»). Залишив ілюстрації до «Божественої комедії» Данте.

Брейгель (Breugel de Oude) Старший Пітер (1530—1569) — нідерландський живописець та рисувальник. Глибоко перетворив традиції італійського живопису XVI ст., створив національне мистецтво, засноване на нідерландському фольклорі. У творчості Брейгеля складно переплелись гумор та фантастичний гротеск, ліричність та епічність («Битва Масляної та Посту», «Божевільна Грета», «Селянський танець», серія «Пори року»,«Сліпі»).

Брюллов Карл Павлович (1799—1852) — російський живописець. Творчість Брюллова принесла в живопис російського класицизму струмінь романтизму та життєрадіс­ності. Твори Брюллова відмічені почуттям людської краси («Вірсавія»), драматичним напруженням образів («Останній день Помпеї»), тонким пси­хологізмом (портрет М. Ланчі, автопортрет). Блискучий майстер парадно­го портрету («Вершниця»).

Буквиця — заголовні літери, ініціали, перша буква, з якої починається новий роз­діл чи нова частина тексту. Раніше буквиця щедро прикрашалась живописом, орнамен­том, сюжетними сценами.

Бюст (фр. buste — погруддя, торс) — скульптурне зображення голови і верхньої частини тіла людини. Бюст з’явився у Ста­родавньому Єгипті і Стародавній Греції. Получив розвиток в Стародавньому Римі, був широко розповсюджений в мистецтві Відродження та в мистецтві XVII — XX ст.

Вазопис — орнаментальний або зображальний декоративний роз­пис посуду, виконаний спеціальними фар­бами, з наступним випалюванням. Числен­ні зразки вазопису залишило давньогрецьке мистецтво, китайське мистецтво, мистецтво Західної Європи XVI — XVIII ст., російське мистецтво XVIII— XIX ст.

Ван Гог (van Gogh) Вінсент (1853 — 1890) — голландський живописець, пред­ставник імпресіонізму. У його творах при­сутні висока емоційність та гостро драма­тичне сприйняття життя. Кольорова гама переходить від похмуро-стриманої (до 1888 р.) до побудованої на контрастах кольо­рів («Нічна кав’ярня», «Пейзаж в Оврі після дощу», «Автопортрет с відрізаним вухом»).

Ван Дейк (van Dyck) Антоніо (1599 — 1641 ) — фламандський живописець, що працював в Італії та Англії. Учень Рубенса. Майстер парадних аристократичних та ін­тимних портретів («Карл І на полюванні», портрет Г. Бентиволіо), що відзначалися ви­шуканим психологізмом. Створював релігій­ні композиції в стилі бароко.

Васнєцови: 1) Аполінарій Михайло­вич (1856—1933) — російський живописець та графік, археолог, малював поетичні види старої Москви, епічні краєвиди Уралу та ін.; 2) Віктор Михайлович (1848 — 1926) — російський живописець. Йому належать жанрові картини («З квартири на квартиру»), ліричні та монументально-епічні полотна на теми російської історії, казок («Після побоїща», «Альонушка», »Богатирі»). Виступав і як театральний художник.

Венеціанов Олексій Гаврилович (1780—1847) — російський живописець, один із основоположників побутового жанру в російському живопису. Створив ідеалізований поетичний образ селянського життя, тонко передав красу рідної природи, зобразив інтер’єри, краєвиди та натюрморти, відтворюючі життя простих людей. Багато писав з натури (побутові сцени, портрети — типи селян «Знахарка», «Женці»).

Верещагін Олексій Андрійович (1842—1903) — російський живописець-баталіст. Був близьким до передвижників. У правдивих батальних полотнах на теми війни в Туркестані (1871—1874), Вітчизняної війни 1812 р. показав народ як головну силу воєнних дій, звинувачував завойовницькі війни. Загинув під час вибуху броненосця «Петропавлівськ» в Порт-Артурі. Найвідоміші полотна: триптих «На Шипці все спокійно», «Апофеоз війни», «Мавзолей Тадж-Махал в Агрі».

Веронезе (Veronese) Паоло (1528—1588) — італійський живописець епохи Відродження. Святкові, світські по духу картини, панно, розписи Веронезе відрізняються органічним зв’язком з архітектурою, розмахом композиції, вишуканістю колориту (фрески, картини «Шлюб в Кані», «Поклоніння волхвів», «Викрадення Європи»).

Вітраж (фр. vitrage, від vitre — віконне скло) — твір декоративного мистецтва, виконаний із різнокольорового розписного скла, призначений для заповнення віконного отвору в архітектурній забудові та розрахований на наскрізне освітлення. Вітраж широко розповсюджується в готичних соборах XIII — XV ст.

Види образотворчого мистецтва — архітектура, скульптура, живопис, графіка та декоративно-ужиткове мистецтво. Кожен вид має свої специфічні образні і пластичні засоби, пов’язані з його завданням та матеріалами, справляє особливий вплив на спостерігача.

Витинанка — паперові ажурні прикраси, якими з сер. ХІХ ст. оздоблювали хати в українських селах. Термін «витинанки» з’явився в літературі в 1913 р., однак відсутність його не може заперечувати існування давніших витинанок. Кожний різновид ажурних паперових прикрас у різних регіонах називали по-своєму: стриганці, зірочки, квіти, хрестики, козаки тощо.

Восьмерик — частина забудови, яка має в плані восьмигранну форму в російській та українській дерев’яній архітектурі. Восьмерик ставився на чотирикутну основу — четверик. Прикладом восьмерика на четверику може служити церква Покрова у Філях у Москві (1690—1693).

Врубель Михайло Олександрович (1856—1910) — російський живописець. Його твори («Демон», «Царівна Лебідь», «Бузок») відзначені декоративністю, драматичною напругою колориту та філософським узагальненням образу.

Гама кольорова — визначення взаємозв’язку послідовного ряду р | кольорів та їх відтінків в образотворчому і декоративному мистецтві. Гама кольорова може поєднувати всі кольори спектру або частину їх.

Гармонія (гр. harmonia — система, устрій, розмірність) в образотворчому мистецтві — пропорційність, взаємозв’язок частин зображення, а також відповідність художніх засобів змісту твору. В архітектурі — відношення масштабу будови до навколишнього краєвиду та розмірність його з людиною, частин будови між собою.

Герб (нім. Erbe — спадщина) — емблема, характерний успадкований знак, що містить предмети, яким надається символічне значення. Герб мають держави, землі, міста, дворянські родини. Його зображують на монетах, прапорах, печатях, документах.

Гжельська кераміка — вироби керамічних підприємств, розташованих на станції Гжель Раменського району Московської обл. До серед. XVIII ст. тут виготовляли гончарні вироби, в 2-й пол. XVIII ст. — майоліку, в XIX ст. — фарфор, фаянс. Зразки гжельської кераміки відрізняються яскравою національною самобутністю, оригінальністю форм. У розписі переважає рослинний візерунок у вигляді квітів і листя. Розпис — площинний рослинний орнамент — виконується від руки білим пензлем.

Гоген (Gauguin) Поль (1848—1903) — французький живописець. Один із головних представників постімпресіонізму. У декоративних, емоційно насичених за кольором полотнах, присвячених головним чином побуту та легендам народів Океанії, створив поетичний світ гармонії людини та природи («Брід», «А, ти ревнуєш?»).

Гойя (Goya) Франсіско Хосе (1746— 1828) — іспанський живописець, гравер. Мистецтво Гойї відрізняється новаторством, пристрастю емоцій, фантазією. Створив розписи і картони для королівської шпалерної майстерні, портрети («Сім’я короля Карла IV», «Сеньйора Бермуда»), графічні серії «Капричос», «Нещастя війни» та ін., жанрові полотна «Повстання 2 травня 1808 року в Мадриді», «Молочниця з Бордо».

Горельєф (фр. haut-relief — високий рельєф) — різновид випуклого рельєфу. Скульптурний твір, у якому зображення виступає над площиною фону більш як на половину його об’єму.

Готика (італ. gotico — притаманний готам, готичний) — напрям західноєвропейського мистецтва 2-ї половини XII — XIII ст. Розвивалась у таких типово феодальних державах, як Франція та Германія.

Гравюра (франц. gravure — висікати, вирізати) — вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, виконаного різьбленням на дошці (друкарській формі). Друкований відбиток на папері з пластини, на якій вирізьблено малюнок. Види: опукла, поглиблена, плоска.

Графіка (фр. graphique — лінійний; гр. grapho — пишу, малюю) — один із видів образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пером, пензлем, вуглиною. Друковані художні зображення, відтиснуті на папері формою. Залежно від призначення розрізняють: станкову, книжну, журнально-газетну, прикладну, плакатну.

Графіті (італ. graffiti — видряпані) — стародавні написи й малюнки різного змісту, зроблені гострими предметами на посудинах, стінах споруд.

Гризайль (фр. grisalle, від gris — сірий) — декоративне малярство, виконане відтінками одного кольору, зазвичай чорного або брунатного; іноді імітує скульптурний рельєф.

Декоративно-ужиткове мистецтво — вид мистецтва, суть д якого полягає у виготовленні предметів, що мають художні якості і призначені для задоволення практичних потреб (посуд, тканини, меблі), а також для прикрашення житла, парків, архітектурних споруд.

Дизайн (англ. design — проектувати, конструювати; проект, план, малюнок) — художнє конструювання зручних і красивих предметів на основі наукових і естетичних даних.

Діонісій (1440—1503) — російський живописець. Працював у Москві і середньоруських монастирях. Його розписи характеризуються єдністю з архітектурою та красою композиції. Ікони («Спас в силах», «Розп’яття», «Богоматір Одигідрія») і фрески (Ферапонтів монастир) відзначені рисами святковості та парадності.

Еклектика (гр. eklektikos — той, що вибирає) — умовна назва стилю, при якому відбувається змішування, поєднання в рамках одного проекту елементів, взятих із різних стилів.

Ель Греко (ЕІ Сгесо) Доменіко (1541—1614) — іспанський живописець, грек за походженням. Велична одухотвореність образів, напружений драматизм композиції виражають в мистецтві Ель Греко кризовий стан культури пізнього Відродження. Писав релігійні, міфологічні, жанрові картини, портрети, краєвиди («Святе сімейство», «Поховання графа Оргаса», «Вид Толедо», «Дама в хутрах»).

Ескіз (фр. esqusse — начерк) — попередній малюнок невеликих розмірів, що фіксує задум художнього твору; є основою виконання твору в матеріалі.

Жанр (рід, вид) у мистецтві — стійкий різновид художнього твору, що склався історично: портрет, пейзаж, натюрморт, історичний, батальний та інші.

Іванов Олександр Андрійович (1806—1858) — російський живописець. У ранніх творах показав високо поетичне трактування                                                                                                                            принципів класицизму («Аполлон, Гіацинт і Кипарис»). Глибоко працював над натурою, добивався успіхів у пленерному живопису. Основний твір — монументальне полотно «З’явлення Христа народу».

Ікебана (япон.) — мистецтво складати з квітів, рослин, гілок букети, художні композиції, інколи з символічним значенням.

Ікона, образ — малярське (мозаїчне або рельєфне) зображення Бога або святих (святого), що є предметом релігійного поклоніння.

Іконостас — стінка, що відділяє олтар від іншої частини церкви і оформлена декількома рядами ікон.

Ілюстрація (лат.— освітлюю, пояснюю) — зображення, яке наочно пояснює або доповнює будь-який друкований текст, або різновид мистецтва, в основному художньої графіки, що має своєю метою образне пояснення тексту та органічну участь у художньому оформленні книги.

Інтер’єр (фр.— внутрішній) — відносно замкнений, організований у функціонально-естетичному відношенні простір всередині будівлі. Інтер’єр є синтезом різних видів мистецтва, підпорядкований архітектурній будівлі. Нерідко відіграє велику роль у картинах на побутові та історичні теми.

Історичний жанр — область мистецтва, яка відображає конкретні історичні події суспільного життя минулого та сучасності та діянь історичних особистостей.

Карикатура (італ. caricatura — перевантажувати, перебільшувати) — навмисно спотворене, пародійне, підкреслено смішне зображення особи чи події, як правило, графічне.

Кераміка (гр. — глиняний, гончарний) — у декоративно-ужитковому мистецтві всі різновиди художніх виробів із глини спеціального складу для опалювання та виготовлення, та в першу чергу фарфор, фаянс, майоліка, теракота, гончарні вироби. Її основний матеріал (глина) має всі скульптурно-пластичні якості, а техніка розпису та спеціальні глазурі, емалі дають величезні кольорові можливості.

Кіпренський Орест Адамович (1782—1836) — російський живописець та рисувальник. Представник романтизму. Зміст портретів Кіпренського — духовно складне внутрішнє життя людини («Автопортрет з пензлем за вухом», портрети О. С. Пушкіна, А. А. Оленіної, Є. П. Ростопчиної).

Кітч або кіч (нім. Kitsch — халтура, несмак) — псевдохудожні вироби, виконані з дешевих, доступних матеріалів, що наслідують справжні взірці. Кітч можливий у всіх видах образотворчого мистецтва, його характеризує нерозвинений смак, сентиментальність, надмірність декору, крикливість кольору.

Класицизм (лат. classicus — взірцевий) — художній стиль у європейському мистецтві XVII — поч. XIX ст., що характеризувався наслідуванням форм античного мистецтва як ідеального естетичного еталона та мистецтва Високого Відродження.

Клодт Петро Карлович (1805—1867) — російський скульптор, представник пізнього класицизму. Створив монументальні та камерні станкові твори, відзначені вишуканою передачею життєвих спостережень (4 кінні групи на Анічкіному мосту в Санкт-Петербурзі).

Книжний знак, екслібрис (лат. ex libris — з книг) — у художньому оформленні книги: графічна композиція невеликих розмірів, із зазначенням імені володаря книги, віддрукована у вигляді ярличка та призначена для розміщення на внутрішній стороні палітурки.

Колаж (фр. collage — наклейка) — техніка створення художніх та графічних робіт, яка складається із наклеювання фрагментів різних матеріалів (плоских та об’ємних) на основу. Колаж був винайдений П. Пікассо та Ж. Браком в 10-х рр. XX ст. Використовувався художниками російського авангарду А. Лентуловим, П. Кончаловським, О. Розановою.

Колорит (фр. coloris від лат. color — фарба, колір) — у живопису: характер гармонійної взаємодії всіх кольорових елементів різнобарвного художнього твору, його кольоровий настрій.

Композиція (лат. compostio — складання, створення) — будова художнього твору, зумовлена його змістом, характером і призначенням: пев- ною мірою визначає його цілісне сприйняття. Композиція — важливий організуючий компонент художнього твору. Канони композиції в художньому творі складаються в процесі художнього осмислення дійсності, так або інакше відображаючи об’єктивні закономірності реального світу, які виступають в образно перетвореному вигляді.

Комп’ютерна графіка — графічна техніка, яка з’явилась нещодавно. У цьому випадку зображення, яке виконується із малих елементів, складається набором на пульті комп’ютера, показується в процесі набору на екрані і друкується потім принтером.

Контраст (лат. contraste — різка різниця, протилежність) — різко окреслена протилежність у чомусь. Кольоровий контраст, тоновий контраст.

Контур (нім. Kontur, від фр. contour — обрис) — в образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві графічне окреслення зображуваної постаті, предмета, орнаменту та ін.

Коровін Костянтин Олександрович (1861 — 1939) — російський живописець. Вишуканий майстер пленерного живопису, великою популярністю користувались його краєвиди («Зимою») та жанрові твори («Біля балкона»). Під впливом імпресіоністів сформував вільну декоративну манеру.

Ксилографія (гр. xylon — дерево як матеріал і grapho — пишу, малюю) — гравюра на дереві, основний технічний різновид випуклої стародавньої гравюри.

Левітан Ісак Ілліч (1860—1900) — російський живописець-передвижник. Засновник «краєвиду-настрою», якому властиве багатство поетичного настрою: життєстверджуючі мотиви («Березень», «Озеро. Русь», «Золота осінь») або скорботна одухотвореність образу («Над вічним спокоєм», «Владимирка»).

Левкас — суміш алебастру або крейди з клеєм, що використовується для ґрунтування дерева; зроблений з цієї суміші ґрунт.

Леонардо да Вінчі (Leonardo da Vinci) (1452—1519) — італійський живописець, скульптор, архітектор, вчений, інженер, відомий представник епохи Відродження. Створив образ людини, що відповідає високим ідеалам епохи Високого Відродження. Значні роботи в монументальному живопису (розпис «Таємна вечеря» в монастирі Санта-Марія делле Грацие в Мілані) відрізняються ясністю композиції, продуманою системою жестів та міміки персонажів. Гуманістичний ідеал жіночої краси відтворений в портреті Мони Лізи («Джоконди»).

Ліногравюра — графіка на лінолеумі, різновид випуклої гравюри. За технікою та художніми засобами ліногравюра схожа на ксилографію і відрізняється лише відсутністю тонких ліній.

Лубок — лубочні картинки, народні картинки виконувались невідомими художниками-самоучками і друкувались на окремих аркушах в багатьох екземплярах у супроводі різних пояснювальних підписів.

Марина (італ. marina, від лат. marinus — морський) — твір пейзажного живопису, присвячений зображенню моря. Художник, який пише в даній галузі, називається мариністом. Знаменитими мариністами були, наприклад, К.-Ж. Верне, Д.-В. Тернер, у російському живопису — І. К. Айвазовський.

Мікельанджело Буонарроті (Michelangelo Buonarroti) (1475—1564) — італійський скульптор, живописець, архітектор. З найбільшою силою виразив людські, повні героїчного пафосу ідеали Високого Відродження. Монументальність, пластичність і драматизм образів відображені в творах («Оплакування Христа», «Давид», картон «Битва при Кашині»). Розпис склепіння Сікстинської капели у Ватикані, статуя «Мойсей» підтверджують фізичну і духовну красу людини. Трагічні ноти звучать у фресках «Страшний суд».

Мініатюра (лат. мinium — сурик) — первісно: малярські твори, що прикрашали й ілюстрували середньовічні рукописи у вигляді заставок або на всю сторінку.

Модель (лат. modulus — міра, зразок) — натурник (натурниця), якийсь предмет, що служить для художнього відображення. Ще — зразок, взірець.

Модерн (фр. moderne — сучасний) — напрям європейського та американського мистецтва кінця ХІХ — поч. ХХ ст. Теоретики модерну — Хенрі Ван де Велде і англійський архітектор та декоратор Уільям Морріс вивели ідею перетворити світ навколо нас засобами краси, тобто засобами синтезу мистецтв.

Мозаїка (фр. мosaique) — особливий технічний різновид монументального живопису, який створювався зі смальти, кольорового каменю, керамічних плиток, щільно припасованих одна до одної і закріплених цементом або спеціальною мастикою безпосередньо на стіні чи на площині, яку декорують.

Монотипія — різновид естампної графічної техніки. Фарби одного чи кількох кольорів накладають на рівну поверхню металевої дошки, на друкарському верстаті отримують один відбиток. Застосовують також у поєднанні з офортом, виконують акварельними чи олійними фарбами.

Набивка — вид художнього розпису по тканині (малюнок друкують або вибивають на тканині дерев’яними дошками з різним орнаментом).

Натура (лат. natura — природа) — реальні явища, істоти і предмети, які митець зображує, спостерігаючи як модель.

Натюрморт (фр. nature morte, буквально — мертва природа) — жанр образотворчого мистецтва, який присвячений зображенню неістот — предметів із домашнього побуту.

Нестеров Михайло Васильович (1862-1942) — російський живописець. Створив поетичні релігійні образи, присвячені православній вірі («Видіння отроку Варфоломію», «На Русі», «Великий постриг»). Майстер ліричного краєвиду, гострохарактерного портрету («І. П. Павлов», «В. І. Мухіна», «Портрет дочки»).

Образ —1) художній — наочне вираження ідеї за допомогою о засобів мистецтва. Для створення художнього образу художник виявляє і відбирає найбільш значимі сторони зображеної натури. Процес створення образу носить об’єктивний або суб’єктивний характер, у залежності від індивідуальності художника;

2) у християнському православному мистецтві — назва ікони.

Олтар (лат. altus — високий) — східна частина внутрішнього приміщення церкви, відокремлена іконостасом.

Орнамент (лат. ornamentum — оздоба, прикраса) — візерунок, побудований на ритмічному чергуванні і поєднанні геометричних елементів або стилізованих тварин чи рослинних мотивів. Види: геометричний, тваринний, рослинний, орнаментальні композиції з фігурою людини.

Офорт (фр. eau-forte — азотна кислота) — вид різьблення, при якому лінії малюнка роблять різцем або голкою на смоляному покритті металевої граверної дошки і протравлюють кислотою.

Панно (лат. pannus — шматок тканини) — декоративний малярський або скульптурний твір, призначений для оздоблення стіни або стелі. Панно може являти собою мережання на тканині, зображення на металі, склі. Підпорядковується архітектурному ансамблю.

Пап’є-маше (фр. papier mache — жований папір) — паперова маса з клейкими речовинами і наповнювачами, з якої роблять іграшки, театральну бутафорію.

Пастель (фр. pastel — тісто) — м’який кольоровий олівець (без оправи), виготовлений зі спресованих стертих у порошок фарб з домішкою сполучних або розділювальних речовин (клею, крейди, та ін.); фарби наносяться на папір і картон.

Пейзаж, краєвид — жанр образотворчого мистецтва, присвячений зображенню природи, міст, архітектурних комплексів тощо.

Передвижники — учасники «Товариства передвижних художніх виставок», об’єднання художників-реалістів, що утворилось в 1870 р. Головною та прогресивною його метою було сприяння широкому розповсюдженню реалістичних творів, активізація художнього життя російської провінції.

Перов Василь Григорович (1834—1882) — російський живописець, один із організаторів Товариства передвижників. Жанрові картини, різні за обсягом матеріалу, проникнуті співчуттям до трудового народу («Сільський хресний хід на Великдень», «Проводи покійника», «Трійка»). Майстер психологічного портрету (А. Н. Островський, Ф. М. Достоєвський).

Перспектива (лат. perspicio — бачу наскрізь, уважно розглядаю) — спосіб зображення об’ємних фігур на площині (на картині, малюнку) залежно від змін їхньої величини, чіткості, зумовлений ступенем віддаленості від глядача. Відтворення уявних змін величини, контурів об’ємних предметів при малярському, графічному їх зображенні на площині. Види: лінійна, повітряна, ілюзорна, прямокутна.

Петров-Водкін Кузьма Сергійович (1878—1913) — російський живописець. Від абстрактної символіки та декоративних пошуків 1900—1910-х рр. («Купання червоного коня») прийшов до романтико-патетичних картин на сучасні теми («1918 рік у Петрограді», «Смерть комісара»), аналітичних суворих портретів і натюрмортів, поетичних портретно-жанрових композицій. Створив галерею жіночих образів («Мати», «Дівчина на Волзі», «Ранок. Купальниці», «Та, що пробуджується»).

Писанки — один з видів українського народного мистецтва; орнаментовані пташині яйця. Писанки — своєрідна мініатюра, походження якої сягає глибокої давнини. Культ яйця як уособлення таємниці зародження і продовження життя виник ще на ранніх стадіях цивілізації. Мотиви розпису писанок завжди мали символічний зміст.

Плакат (нім. — об’ява, афіша) — малюнок з коротким текстом, який вивішують на вулиці чи в громадських закладах з агітаційною, інформаційною чи рекламною метою. Основні риси: чіткість і лаконізм форми, інтенсивність кольору, короткий текст, пов’язаний із зображенням.

Полєнов Василь Дмитрович (1806—1876) — російський живописець, передвижник. Прославився пленерними пейзажами («Московський дворик»), малював картини на побутові теми («Хвора»), історичні полотна.

Портрет — один із жанрів живопису, скульптури і графіки, присвячений зображенню окремої, конкретної людини. Особливість портрета — передача індивідуальної схожості зображуваного, прагнення розкрити його внутрішній світ.

Пропорція (лат. — співвідношення) — термін художньої практики, яким визначається взаємовідношення форм (частин) предмета за їх величиною, співвідносність окремого предмета характеру цілого, розмірність тіла людини.

Профіль (італ.) — обрис предмета чи обличчя збоку. Ракурс (фр. raccour­cir — вкорочений) — вигляд різних предметів, фігур, ар­хітектурних форм у перспективі, що спричиняє зміну їхніх звичай­них обрисів.

Рафаель Санті (Raffaello Santi) (1483—1520) — італійський живопи­сець та архітектор, представник Ви­сокого Відродження. З класичною ясністю і величною одухотвореніс­тю створив життєтверджуючі ідеали Відродження («Мадонна Конестабіле»). Створив численні зобра­ження Богоматері (найвідоміше — «Сікстинська мадонна»).

Рельєф (лат. relevo — піднімаю) — опукле скульптурне зображення на площині (напр., барельєф, горельєф), що частково виступає над нею. Види: лінійний — малюнок заглиблений у поверхню, поверхневий — ледь виступає над поверхнею предмета.

Репін Ілля Юхимович (1844—1930) — російський живописець, передвижник. У емоційно насичених полотнах показував могутні сили народу («Бурлаки на Волзі», «Хресний хід в Курській губернії»), епізоди революційного руху («Арешт пропагандиста», «Не чекали»). В історичних картинах розкривав трагічні конфлікти («Іван Грозний і син його Іван»), прославляв любов народу до волі («Запорожці пишуть лист турецькому султану»). Майстер психологічного портрета («Протодьяков», «Мусоргський», «Актриса Стрепетова»).

Рефлекс (лат. reflexus — згин, вигин, звертання назад) — відтінок кольору якого-небудь предмета, що з’являється в тих випадках, коли на цей предмет падає світло, відбите від іншого, сусіднього освітленого предмета; світло, відбите від інших предметів.

Рубльов Андрій (близько 1360—1430) — російський живописець, видатний майстер московської школи живопису. Його твори відзначаються глибокою людяністю та високою одухотвореністю образів, гармонії, вишуканістю художньої форми (ікона «Трійця»). Брав участь у створенні розписів та ікон соборів: Благовіщенського у Московському Кремлі, Успенського у Владимирі, Спасського собору Андроникова монастиря у Москві.

Сангіна — м’який червоний або червоно-брунатий олівець без оправи, який використовують у малярстві.

Світлотінь — сувора закономірна градація ясних і темних штрихів, плям як засіб передачі в малярстві об’ємності зображуваного; градація відповідає освітленню предметів і їх формі. Світлотіньовий лад утворюється із світла, тіні, півтіні, рефлексу.

Силует (фр. silhouette; по імені французського міністра XVIII ст. Е. де Сілуета, на якого була зроблена карикатура у вигляді тіньового профілю) — зображення постатей чи предметів, видимих у масі (без деталей всередині контуру), частіше всього темною плямою на світлому фоні.

Симетрія — гармонія, розмірність; розміщення точок або частин предмета в просторі, коли одна половина є ніби дзеркальним відображенням іншої.

Скульптура (лат. sculptura) — вид образотворчого мистецтва, який дає об’ємно-просторове зображення матеріальних предметів. За призначенням скульптура розділяється на станкову, монументальну і декоративну.

Соус — сухий матеріал (у вигляді товстих циліндричних паличок) для створення рисунка. Виготовляють із пресованої сажі з додаванням клею; використовують як фарбу (мокрий соус).

Стилізація — свідоме підкреслене наслідування зовнішніх форм, рис, особливостей певного стилю. Підпорядкування художнього зображення умовним, орнаментальним формам, переважання таких форм над реалістичною передачею дійсності; властива декоративно-ужитковому мистецтву.

Суриков Василь Іванович (1848—1916) — російський живописець, передвижник. У монументальних полотнах, присвячених переломним подіям російської історії, показав різноманітні народні типи («Ранок стрілецької страти», «Меншиков в Березові», «Бояриня Морозова», «Підкорення Сибіру Єрмаком»). Полотна Сурикова відрізняються широтою та поліфонічністю композиції, яскравістю та насиченістю колориту.

Сюжет (фр. suget — предмет) — образне відтворення задуму, що розкривається через події, відображені в картині, скульптурі, гравюрі тощо; тема, предмет зображення.

Тон, насиченість — колір, забарвлення, а також відтінок, нюанс якого-небудь кольору, що характеризується певним ступенем яскравості, насиченості (світлий тон, теплий, холодний, золотистий).

Точка зору — вершина конуса зору (очі того, хто малює); проекція ока спостерігача на лінію горизонту.

Точка сходження — місце перетину паралельних горизонтальних ліній, які віддаляються від спостерігача до горизонту.

Тропінін Василь Андрійович (1776—1857) — російський живописець. У портретах, своєму улюбленому жанрі, розкриває глибокий характер простої людини («Портрет сина», «О. С. Пушкін», «Автопортрет»), створив тип жанрової, трохи ідеалізованої людини із народу («Мереживниця»).

Федотов Павло Андрійович (1815—1852) — російський живописець та рисувальник. Працював в суворій реалістичній манері. Увів у побутовий жанр драматичну сюжетну колізію («Свіжий кавалер», «Удовиця», «Сватання майора»).

Феофан Грек (1340—1405) — живописець, родом із Візантії, працював у Росії. Разом із Андрієм Рубльовим 1405 року розписав старий Благовіщенський собор в Московському Кремлі. Твори Феофана Грека (фрески церкви Спаса Преображення в Новгороді, ікони) відрізняються монументальністю, внутрішньою силою та драматичною виразністю образів.

Фон (фр. fond — дно) — будь-яка частина картини чи орнаментальної композиції відносно включеної в неї «виступаючої» (першопланової) деталі. Фон, що не зображується (в портреті), називається нейтральним.

Фреска (італ. fresco — свіжий) — малярство, яке базується на використанні водяних фарб, нанесених на вологу штукатурку. Види: «а фреско» — по сирому, «а секко» — по сухому.

Хохломський розпис — російський народний художній промисел, розпис по дереву. З’явився у 2-й пол. XVII ст. у Нижньогородській обл. в с.Хохлома. Для цього розпису характерна оригінальна техніка пофарбування дерева в золотистий колір без використання золота. Для колориту хохломського розпису характерне співвідношення червоного, чорного і золотистого тонів.

Хроматичний (грец. chromatikos) — кольоровий, інтенсивно забарвлений (на відміну від ахроматичного, тобто позбавленого кольору).

Чеканка (карбування) — спосіб художньої обробки металу, при якому на його поверхні вибивається за допомогою карбівки рельєфне зображення.

Шарж (фр. charge — перебільшений) — жартівлива чи сатирична ^ манера зображення кого-, чого-небудь, за якої зберігається зовнішня подібність, але виділено, перебільшено найхарактерніші риси зображуваного. 

Шишкін Іван Іванович (1832—1898) — російський живописець та графік, передвижник. В епічних образах («Жито», «Ранок в сосновому лісі») розкрив красу та сувору велич рідної природи.

Шрифт (нім. Schrift — почерк, письмо) — набір букв та цифр єдиного композиційного малюнку; застосовується художником у роботі над книжною палітуркою, плакатом.

Штрих (нім. Strich) — лінія, риска, яку виконують одним рухом руки і яка є складовою частиною загальної лінійно-зображувальної системи малюнка; основний найпростіший елемент малюнка.