Як люди навчилися гартувати залізо
- Деталі
- Категорія: Міфи і легенди українців
- Останнє оновлення: 11 червня 2014
- Автор: admin
Приходить дідько до Бога і каже йому:
— Боже, не дивно, що тебе люди слухають і тобі моляться, коли ти їм тільки добро робиш. Дозволь мені хоч тиждень робити людям зло, то будеш бачити, що вони тебе і забудуть!
- Добре, - каже йому Бог, - роби!
Ну і почав же дідько гуляти! Що може видумати гіршого, те на людей і насилає, але вони ще більше моляться до Бога.
“Чекай, - думає дідько, - заберу я від вас вогонь, тоді ви мусите мені поклонитися!”
Зібравши все у купу, що тільки може палитися, запалив і ходить кругом та пильнує, щоб хтось хоч до люльки вогню не вкрав.
Бідують люди і руки ломлять, до Бога моляться і просять, щоб таке лихо минулось. Вислухав Бог людей і кличе святого Петра і каже йому:
- Петре, голубе, як би ти, серце, украв вогню у дідька!
- Що ж, Боже, - вкрасти, то й вкрасти, але як?!
- Йди до коваля, зроби собі залізну патерицю і розпечи її коло дідькового вогню: коли до чого доторкнешся тією патерицею, то у тому вогонь і зостанеться.
Зробив Петро залізну патерицю і приходить до дідька. Поздоровкався і став з ним балакати, одночасно підгортаючи патерицею вогонь, нібито допомагає дідькові. Так забалакавшись, устромив він патерицю у вогонь та, на неї спершись, стоїть і чекає, щоб вона розпеклася. А далі, як побачив, що патериця побіліла уже, каже:
- Ну бувай здоров, пора мені йти!
- Йди, - каже дідько, - здоров! А чим це ти так собі патерицю помастив?
Здогадався дідько, що Петро хоче поцупити вогонь і кинувся його наздоганяти. Розгнівався Петро і кинув патерицею у дідька, та не влучив, і патериця упала у воду. Бог одразу ж вихопив її з води і знову хотів ударити дідька. Дідько швидко ухилився, а патериця ударилася об камінь і розколола його навпіл - така міцна стала.
З того часу і почали люди так гартувати залізо - вогнем і водою.