Жайворонок
- Деталі
- Категорія: Міфи і легенди українців
- Останнє оновлення: 11 червня 2014
- Автор: admin
На п’ятий день, як створив Господь пташок та риб, увечері зібралися вони довкола Нього. І сказав Господь:
- Пташки мої! Зібрав я вас і хочу кожній дати подарунок. Вибирайте: хто силу, хто гарне пір’я, а хто співучий голос.
Соколи, яструби, круки просили: “Сили, Господи...”
І Господь клав руки на їх крила, і вони ставали дужими. Підходили дрозди, солов’ї, чижі, голуби, горлиці і просили: “Голосу, Господи...” І торкався Господь Своєю рукою їхнього горла, і вони одразу починали співати.
А далі прийшли щиглі, півники, качки, індики, пави і просили: “Дай нам гарне пір’ячко, Боже...”
У той час почалася бійка між совою і зозулею. Одна хотіла бути кращою від другої, і Господь покарав їх: “Ти, зозуле, не будеш мати свого гнізда, а ти, сово, будеш ховатися, щоб ніхто тебе не бачив...”
Аж ось уже всі розлетілись, коли до Господа ще підійшла маленька пташина: “І мені голос дай, Боже!”
- А ти чому раніше не прийшла? - запитав Господь.
- Тут така суперечка зчинилася, то я вирішила зачекати.
Господь поглянув на неї й усміхнувся:
- За те, що ти така скромна, матимеш не тільки голос, зроблю тебе наймилішою пташкою для людей. Будеш кликати весну, кожний тебе благословлятиме.
І став жайворонок наймилішою пташиною. Тільки-но він над ріллею заспіває, то селянин усміхнеться і гляне вгору:
- Співай, співай, пташино Божа!