Чому гуси миються у воді, коти - на печі. а кури порпаються у поросі
- Деталі
- Категорія: Міфи і легенди українців
- Останнє оновлення: 11 червня 2014
- Автор: admin
Був собі чоловік і мав він кота, гусей та курей. Як настало літо й сонце добре припекло, гуси зібралися воду шукати. Ідуть, ідуть, ідуть. Зустріли курочку.
- Куди йдете, гуси?
- Шукаємо воду, бо спрага палить.
- І я йду з вами, - каже курочка, бо ж і її сонце пригріло.
- Ну, ходи з нами.
Ідуть, ідуть, ідуть. Зустріли кота.
- Куди йдете? — питає кіт.
- Шукаємо воду.
- І я з вами піду, добре?
- Ходи.
Ідуть, ідуть, ідуть. Нарешті побачили озеро. Гуси замахали крилами й полетіли до води. Плавають, пірнають, і так тішаться, що аж ґелґочуть.
Курочка й кіт стали на березі й дивляться. Сонце пече. Дуже кортить їм залізти у воду, але бояться. А гуси у воді хлюпочуться, і так їм добре, аж завидки беруть.
- Ну, коли вони не бояться, то чого нам боятися?
І поскакали у воду. Та зразу ж почали тонути. Так-сяк з бідою вибралися на берег.
Кіт глянув на озеро, й так йому зле стало, що аж затрясся, утерся лапками і каже:
- Не буду я більше такий дурний, щоб лізти у воду. Помиюся і на печі.
А курочка собі:
- І я не буду дурна лізти більше у воду. Краще попорпаюся у попелі.
Відтак зібралися і пішли додому. Курочка скочила в купу пороху й од
радості замахала крилами.
- Се моя купіль! І для мене вона краща за воду!
А кіт шмигнув до хати, скочив на піч, замурчав і почав лапками митися.
- Не проміняю я піч на озеро. На печі не треба плавати.
І від того часу гуси купаються у воді, коти миються на печі, а кури порпаються у поросі.