Тополя
- Деталі
- Категорія: Міфи і легенди українців
- Останнє оновлення: 11 червня 2014
- Автор: admin
Покохала дівчина козака без хати і роду. Коли засне мати, то й біжить вона опівночі до парубка над ріку під вербу. І милуються у любощах, аж поки не зазоріє.
Та ось поїхав козак у похід, залишивши дівчину з тугою та смутком у серці. Щодня бігала вона на край поля, що за селом. Довго стояла там, вдивляючись у шлях, що зникав за обрієм, визирала, чи милий не їде. Та як не було козака, так і нема, а дівчина усі очі виплакала.
Мати щодня свариться з нею, що не працює, нічого не робить. Одного разу під вечір дівчина, як завжди, пішла на пагорб. Мати повернулася з роботи стомлена і, не заставши дочки вдома, спересердя сказала:
- А бодай ти вже і не вернулася більше з того поля!
І дівчина, як стояла серед поля, так і залишилася тополею.