Breadcrumbs

Ви тут: HomeМіфи і легенди Тополя

Тополя

Покохала дівчина козака без хати і роду. Коли засне мати, то й біжить вона опівночі до парубка над ріку під вербу. І милуються у любощах, аж поки не зазоріє.

Та ось поїхав козак у похід, залишивши дівчину з тугою та смутком у серці. Щодня бігала вона на край поля, що за селом. Довго стояла там, вдивляючись у шлях, що зникав за обрієм, визирала, чи милий не їде. Та як не було козака, так і нема, а дівчина усі очі виплакала.

Мати щодня свариться з нею, що не працює, нічого не робить. Одного разу під вечір дівчина, як завжди, пішла на пагорб. Мати повернулася з роботи стомлена і, не заставши дочки вдома, спересердя сказала:

- А бодай ти вже і не вернулася більше з того поля!

І дівчина, як стояла серед поля, так і залишилася тополею.