Breadcrumbs

Ви тут: Home Міфи і легенди Барвінок

Барвінок

Було це давно, на свято Івана Купала. Якось однієї ночі дівчата плели вінки, слухаючи пісню хвиль Черемоша. Ось вінки сплетені, і побігли дівчата до Черемоша, аби кинути вінки на воду. Лише Лади серед них не було. Вона так захопилася збиранням квітів, що забрела далеко в ліс і заблукала. Злякалася Лада, почала шукати, кликати подруг, та даремно. А ніч, ця чудова купальська ніч, творила справжні дива: вчувалися голоси, завели танок лісові мавки. А під темними кущами розквітли небачені квіти. Вони розкривали свої ніжні пелюстки й сяяли сріблясто, манили до себе. Нахилилася Лада, зірвала квітку, вплела до свого вінка. І сталося диво: засвітився вінок голубуватим світлом. І почула дівчина тихий голос, народжений вітерцем:

- Пам’ятай, Ладо, що п’ять пелюсток цієї квітки - то п’ять засад щасливого подружнього життя. Запам’ятай і збережи в серці своєму на все життя: перша - то краса, друга - ніжність, третя - незабутність, четверта - злагода, п’ята - вірність.

Замовк голос, і невідома сила повела дівчину через ліс до берегів Черемоша. Але там вже нікого не було. Стояла Лада і думала, що робити. Раптом підійшов до неї хлопець і сказав:

-  Може, мені подаруєш вінок?

Не промовивши й слова, простягнула свій вінок. Вінок упав на землю, розсипався, розрісся зеленим зіллям попід кущами, глянув на світ блакитними очима квіточок барвінку.