Breadcrumbs

Ви тут: HomeМіфи і легенди Як з’явилося сузір’я «віз»

Як з’явилося сузір’я «віз»

Колись, дуже давно, а де саме - невідомо, була велика посуха. Така посуха, що не тільки в річках та озерах, а навіть і в колодязях повисихала геть-чисто вся вода, і люди без води почали хворіти та помирати. У тому краї, де сталася така посуха, жила одна вдова, а в неї була дочка. Захворіла вдова без води, і дочка, щоб не померла її мати, взяла глечик і пішла шукати води. Де вона її шукала, хто її знає, а тільки десь-то знайшла. Набрала в глечик і понесла додому. По дорозі зустріла одного чоловіка, що вмирав без води, дала йому напитися і так врятувала його від смерті. Далі вона зустріла другого, потім третього, четвертого і наприкінці - сьомого. Всім давала пити і всіх рятувала від смерті. Води залишилося у неї тільки на самому дні.

Йшла вона, йшла і сіла відпочити, а глечик поставила біля себе на землю. Раптом прибіг собака. Він хотів, мабуть, теж напитися і перекинув глечик, а з нього вилетіло сім великих золотих зірок і восьма маленька та й поставали вони на небі. Ці зірки і є “Віз”, або душі тих людей, яким дівчина давала пити, а восьма маленька, бо то душа собаки, що перекинула глечик. Для того Бог поставив їх на небі, щоб усі люди бачили, яка щира була та дівчина, а за її щирість Бог послав дощ на ту країну і подарував життя її матері.