Breadcrumbs

Ви тут: Home Міфи і легенди Чому буває сумне сонце

Чому буває сумне сонце

Жив собі чоловік та жінка. Мали вони сина і дочку. Дочка була найкраща в світі. Ось одного разу Сонце вкрало її собі за жінку. Після цього брат пішов її шукати туди, де заходить Сонце. Сестра побачила брата, вибігла до нього і каже:

- Сховайся у льох, бо як прийде Сонце, то спече тебе.

Брат швиденько заховався у льох. Прийшло Сонце, роздягнулося, повісило свої ризи на льосі та пішло до хати. Сестра, побачивши, де Сонце повісило ризи, хутко побігла до брата, який ледь не помер від жари. Тоді сестра відлила його водою, і вони пішли до хати. Привітались із Сонцем, посиділи, поговорили, а Сонце попросило брата, щоб він пішов за нього на небо хоч на один день. Брат погодився, одягнув ризи і пішов. Коли виліз на небо, то пішов на ті місця, де сонце снідає, обідає та вечеряє; побив миски, порозкидав ложки; зловив Вітра і Мороза, набив їх за те, що перешкоджали йому в дорозі. Злазячи з неба, поламав драбину, а коли прийшов до хати, де спало Сонце, скинув ризи, і разом із сестрою втік. Коли Сонце встало і хотіло скоро вилізти на небо, щоб подивитися де його жінка з братом, то побачило тільки поламану драбину, а поки лагодило її, то брат із сестрою далеко втекли.

Сонце побачило безладдя на небі і так розсердилось, що цілий тиждень не показувалося людям. З того часу коли Сонце згадає про цю подію, стає сумне і ховається за хмари або зовсім не виходить на небо.